У 22-річному віці Олена Герасим’юк опинилася під обстрілами на вулиці Інститутській у Києві, вперше в житті зіткнувшись зі зброєю та не одразу усвідомивши, що звуки навколо – це постріли. За кілька років вона сама вирушила на фронт, де стала парамедикинею добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». Герасим'юк працювала в найгарячіших точках Донбасу, зокрема в Авдіївці, Пісках, Водяному та Мар'їнці, займаючись евакуацією поранених.
Під час своєї діяльності на фронті Олена Герасим’юк дотримувалася чіткого правила: зробити все можливе, аби родина загиблого мала змогу попрощатися з ним «за теплу руку». Паралельно з військовою діяльністю вона продовжувала свою творчу працю як поетка. У 2022 році Герасим'юк написала лише чотири вірші, один з яких присвячений пам'яті Маріуполя. Її поетична збірка «Тюремна пісня» увійшла до короткого списку претендентів на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Проєкт «Недописані» як спосіб зберегти пам'ять
У співпраці з письменником Євгеном Ліром Олена Герасим’юк започаткувала проєкт «Недописані». Його метою є повернення імен та історій загиблих українських письменників, поетів, перекладачів, редакторів, видавців, бібліотекарів та дослідників, чиї життя забрала війна. За наявними даними, станом на лютий 2026 року команді проєкту вдалося ідентифікувати 289 осіб. Ця робота є важливим внеском у збереження культурної спадщини та вшанування пам'яті тих, хто творив українське слово.
Герасим'юк підкреслює важливість бачити людей задовго до того, як вони стануть лише частиною спогадів. Вона зазначає: «І завдання тих, хто постраждав менше, — зробити бодай щось, щоби ті, хто віддав більше, не почувалися у себе вдома як запрошені гості». Ця цитата відображає її позицію щодо необхідності підтримки та вшанування тих, хто зазнав найбільших втрат заради спільного майбутнього.
Від перших пострілів до збереження спадщини
Початковий досвід Олени Герасим’юк на Майдані у 22 роки, коли вона не одразу зрозуміла небезпеку, став відправною точкою для її подальшого шляху. Не знаючи, як рятувати себе, вона через кілька років вже рятувала життя інших на передовій як парамедикиня. Її поезія, написана в умовах війни, та діяльність у проєкті «Недописані» свідчать про глибоке усвідомлення цінності життя та пам'яті. Герасим'юк поєднує в собі здатність рятувати живих та не дозволяти зникнути іменам полеглих, нагадуючи про відповідальність тих, хто залишається, перед тими, хто віддав найвищу ціну.