У ніч на 7 липня 2026 року російська армія завдала чергового ракетного удару по Україні. Внаслідок влучання ракети "Іскандер" поблизу Вишневого на Київщині вибухнув склад боєприпасів. Це спричинило масові руйнування житлового сектору, які Кабінет Міністрів назвав наймасштабнішими з 2022 року. Майже ідентична ситуація сталася в селі Мила наприкінці серпня того ж року: вибухнули склади боєприпасів, розташовані поруч із житловими будинками. Минуло кілька місяців, однак жодної швидкої урядової реакції чи необхідних рішень для відновлення громад не було. Сотні родин, напередодні складної зими, залишилися майже без нічого, або ж отримали лише незначні суми, яких недостатньо для ремонту чи відбудови домівок.
Слід зазначити, що проблема розміщення складів боєприпасів в безпосередній близькості до житлових будинків, яка призвела до трагедій, виявилася повтореною. Це спричинило значні руйнування та жертви. Розслідування цих інцидентів тривають, однак люди, які втратили житло, змушені самостійно шукати вирішення своїх проблем.
Ситуація в Милі: місяці очікування та невизначеність
Трагедія в Милі, що сталася 28 серпня 2026 року, призвела до пошкодження понад 200 приватних будинків та 14 багатоквартирних, загинули 38 людей. Постраждалі мали подавати заяви на компенсацію через програму "єВідновлення". Заявлено, що розгляд заяви має тривати до 30 робочих днів. Однак, станом на середину жовтня, жодного фінансування не було виділено. Причина – затягування роботи спеціальних комісій, які мають проводити оцінку збитків. Для частково пошкоджених будинків встановлено максимальну виплату у 500 тисяч гривень. Для повністю зруйнованих будинків передбачено два варіанти: відбудова з нуля з виплатою коштів у два транші, або отримання сертифіката для купівлі іншого житла. Проте, комісії досі не завершили свою роботу, що ставить людей у невизначене становище, особливо з настанням осінніх холодів.
Місцеві жителі відзначають, що досі не отримали початкових звітів про оцінку збитків. Обмежена допомога надавалася від UNICEF у вигляді виплат по 12 300 гривень, організації доставки води та роздачі продовольчих наборів. Проте, не всі постраждалі отримали навіть це. Наприклад, мешканка будинку навпроти складів, чий будинок було повністю зруйновано, а чоловік загинув, не отримала жодної допомоги, оскільки під час збору заяв вона ховала чоловіка. Крім того, через пошкодження трансформатора, жителі вулиці залишаються без електроенергії, а газ відсутній. Вода та ґрунт також забруднені, а людей не попередили про небезпеку споживання місцевих продуктів.
Витрати на тимчасову оренду житла також фактично не компенсуються. Олександр, чий будинок був зруйнований, не планує його відновлювати, а має намір отримати сертифікат і переїхати, оскільки це може бути швидше. "Якщо б тільки мій будинок був зруйнований, можливо, я б це розглядав, але зруйнована майже вся вулиця. Тому зараз я не бачу сенсу відбудовувати. Мені все одно довелося б вкладати свої кошти. На мій будинок точно не вистачить, навіть з програмою 'є-Відновлення'. Тому простіше буде взяти щось готове, можливо, далі від Києва, можливо, менше, але вже в житловому стані. І це швидше, тому що моя родина зараз кочує, фактично безхатьки, а відбудова триває надто довго," – зазначає він.
Вишневе: активність громади як шлях до відновлення
У Вишневому, де трагедія сталася на початку липня, ситуація з руйнуваннями також значна: понад 250 приватних будинків та 27 багатоквартирних були пошкоджені, загинуло дев'ятеро людей. Протягом першого місяця після події постраждалі не мали чіткої інформації щодо компенсацій чи допомоги. Однак, об'єднавшись у ініціативну групу, жителі почали активно тиснути на місцеву владу та звертатися до профільних міністерств. Це дало певні результати: люди отримали одноразові виплати від соціальних служб міста (від 15 до 50 тисяч гривень для власників будинків та від 3 до 10 тисяч для мешканців), а також щомісячну допомогу на оренду житла до 20 тисяч гривень. Проблемою залишалася необхідність нотаріально завірених договорів оренди, від яких орендодавці відмовлялися.
Станом на три місяці після події, у громаді Вишневого було розглянуто 1152 заяви з 1255 поданих. 117 об'єктів були повністю знищені, по яких подано 97 заяв на отримання сертифікатів або грошових компенсацій. Однак, виплати ще не надійшли на рахунки людей. Мешканка Вишневого, Наталія, яка втратила частину будинку, планує його відбудовувати: "Ні, тільки відбудовувати. Я вже звикла до цього будинку. Я в цьому будинку прожила не один рік. І з дитинства сюди їздила. Цей будинок мені просто дорогий. Я нікуди звідси не хочу йти". Однак, навіть у цьому випадку, є невизначеність щодо термінів отримання коштів.
Фінансові обмеження та реалії відбудови
Поширена проблема для обох населених пунктів – фінансові обмеження. Максимальна сума компенсації для ремонту пошкоджених будинків у Милі становить 500 тисяч гривень. Однак, попередні оцінки будівельників свідчать, що лише вартість матеріалів може сягати 600 тисяч гривень. Це означає, що потерпілі змушені будуть покривати різницю з власної кишені або брати кредити. У випадку повністю зруйнованих будинків, формула розрахунку компенсації базується на середній вартості квадратного метра вторинного житла в країні (понад 22 тисячі гривень) з урахуванням регіонального коефіцієнта (1.519 для Київщини) та площі будинку. Для 100-метрового будинку це близько 3.1 мільйона гривень. Однак, регіональний коефіцієнт є однаковим для різних населених пунктів Київщини, що призводить до невідповідності між реальною вартістю житла та розміром компенсації. Так, для Вишневого цей коефіцієнт передбачає близько 33 тисяч за квадратний метр, тоді як реальна вартість сягає 50 тисяч.
Таким чином, потерпілі стикаються з двома варіантами: шукати менше житло, ніж мали до трагедії, або купувати його далі від Києва. Росія та війна є основними винуватцями подій, але держава також несе відповідальність за розміщення складів боєприпасів біля житлових будинків. Попри гучні заяви про ефективність та необхідність швидкого реагування, жодних змін у Милі чи Вишневому не спостерігається. Люди змушені самостійно боротися за свої права, об'єднуватися та виборювати виплати, аби їх не забули.