Історія навколо можливого спалаху чуми в Іркутській області Росії залишається вкрай невизначеною. Подія привернула увагу навіть Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), однак все ще породжує багато запитань. Хоча новина відійшла на другий план через низку інших актуальних подій, таких як дії хуситів, загроза війни з Іраном та проблеми з дизелем, її суть залишається незмінною. Аналітичне видання вирішило розібратися в обставинах, що призвели до трагедії, можливих причинах та рівні небезпеки ситуації. Для з'ясування деталей було залучено експерта-мікробіолога Алісу Літовку.
Згідно з відновленою хронологією подій, 29 вересня 2026 року 28-річна Дарія Шипілова, співробітниця Іркутського науково-дослідного протичумного інституту Сибіру та Далекого Сходу, була госпіталізована до лікарні у місті Шелехов. Їй було діагностовано важку пневмонію невідомого походження. Через чотири дні, 2 жовтня, жінка померла. Смерть молодої жінки від пневмонії у XXI столітті, безумовно, є трагічною, але сама по собі не виглядає підозрілою, враховуючи, що люди помирали від цього захворювання протягом усієї історії, а під час пандемії COVID-19 – у великих кількостях.
Підозри та офіційна версія
Однак, увагу привернув той факт, що загибла працювала в лабораторії, яка займається високонебезпечними патогенами, включаючи збудників чуми, сибірської виразки та холери. З'явилися припущення про можливе зараження на робочому місці через пошкодження контейнера з біологічно небезпечним матеріалом, а саме – розбиту пробірку зі збудником чуми. Інша версія передбачала зараження під час польових досліджень, оскільки співробітники інституту займаються відловом гризунів – основних переносників інфекції. Жодна з цих версій не отримала офіційного підтвердження. Натомість, російська влада, зокрема Росспоживнагляд, заявила про відсутність чуми, порушень біобезпеки та підтвердила, що жінка померла від пневмонії невідомої етіології. Це формулювання викликає запитання, адже сучасні методи дозволяють встановити причину захворювання.
Паралельно з офіційними заявами, були розпочаті масштабні протиепідемічні заходи: запроваджено карантин, близько 200 осіб поміщені під спостереження, проведено епідеміологічне розслідування для виявлення всіх контактних осіб. У лікарні запровадили карантинні обмеження, а в лабораторіях – масштабні перевірки. За повідомленнями Reuters, було проведено близько 5 тисяч тестів та досліджень. Це викликає запитання: чому, якщо все гаразд, вживаються такі серйозні заходи?
10 жовтня ВООЗ опублікувала звіт «Пневмонія невизначеної етіології в Російській Федерації», в якому підтвердила смерть співробітниці протичумного інституту. Однак, за даними організації, результати епідеміологічних досліджень, надані російською стороною, не виявили особливо небезпечних патогенів, а також нових випадків важкої пневмонії. До 10 жовтня спостереження за контактними особами було припинено. Незважаючи на відсутність нових випадків, діагноз, що призвів до смерті жінки, залишається нез'ясованим.
Природа чуми та робота протичумних інститутів
Чума – це бактеріальна інфекція, спричинена бактерією Yersinia pestis. В іркутській історії йдеться про легеневу форму чуми, яка передається від людини до людини при близькому контакті. Вона розвивається швидко, і без своєчасного лікування смертність сягає 100%. Проте, сучасна медицина має ефективні антибіотики, які у початкових стадіях гарантують майже повне одужання. Саме тому епідемії чуми, подібні до тих, що були в Середньовіччі, сьогодні практично неможливі.
Виникає питання: якщо існують ефективні методи боротьби з чумою, навіщо потрібні протичумні інститути та робота з небезпечними патогенами? Основна мета таких установ – моніторинг природних осередків чуми, яких на території Росії налічується понад десять (Тува, Алтай, Прикаспійський та Північно-Кавказький регіони). Це дозволяє прогнозувати ризики зараження в майбутньому.
Робота в сучасних лабораторіях високого рівня захисту передбачає суворі протоколи безпеки, використання спеціального обладнання (наприклад, ламінарних шаф), щоб уникнути зараження. Однак, ризик існує, особливо під час маніпуляцій, що створюють аерозолі. У випадку витоку патогенів, передбачена спеціальна процедура: сповіщення персоналу, вихід зараженої особи до тамбура, обробка повітря та поверхонь. Важливими факторами є наявність необхідного обладнання, фінансування та дотримання протоколів.
Проте, проблема фінансування та пріоритетів, зокрема, спрямування коштів на військові потреби, може призводити до зрізання витрат на безпеку в наукових установах. Це, у поєднанні з історичною репутацією радянської та російської влади щодо приховування інформації (як у випадку витоку сибірської виразки в Свердловську у 1979 році), ускладнює боротьбу з потенційними загрозами.
Невизначеність та майбутні ризики
Наразі залишається невідомим, що саме стало причиною смерті молодої жінки в Іркутську, чи були інші випадки захворювання, а також чи підтверджується теорія лабораторного чи польового зараження. Ця ситуація, а також той факт, що вона привернула увагу ВООЗ та уряду США, свідчить про серйозність занепокоєння. Хоча ймовірність масштабної епідемії чуми сьогодні низька завдяки медицині, існують інші небезпечні інфекції, такі як холера, які можуть поширюватися швидше. Історія з вакциною проти віспи у Владивостоці у 2001 році, коли через недбалість сталися зараження, демонструє, що несподівані джерела спалахів можливі навіть у XXI столітті.