Латвія не може повністю заборонити транзит зерна з Росії, оскільки це може призвести до судових позовів на суму від 200 до 800 мільйонів євро. Про це заявив прем'єр-міністр Андріс Кулбергс за підсумками засідання уряду. За його словами, головна проблема полягає в тому, що Європейський Союз має ексклюзивне право визначати транзитні питання. Латвія вже має укладені договори на перевезення 300 тисяч тонн зерна. Прем'єр-міністр визнав, що раніше вартість таких потенційних судових розглядів не була відома, і наголосив на необхідності оцінити наслідки для державного бюджету.
За даними джерела «ПроЗерно», експорт російської пшениці до Латвії за серпень-вересень 2026 року перевищив 300 тисяч тонн. Це свідчить про значні обсяги вже здійснених поставок, а не лише про транзит за раніше укладеними контрактами. За оцінками, до кінця календарного року транзит зерна через країни Балтії може сягнути від 0,6 до 1 мільйона тонн. Кулбергс також зазначив, що зерно, яке перевозиться, належить покупцям із країн-стратегічних партнерів Латвії, зокрема США, Швейцарії та Японії. Ці компанії, за його словами, також закуповують продукцію у фермерів країн Балтії.
Контекст та наслідки
Ситуація навколо транзиту російського зерна через Латвію виникає на тлі загальних зусиль ЄС щодо обмеження російського експорту. Однак, як показують заяви латвійського прем'єра, прямі економічні наслідки та юридичні зобов'язання можуть суттєво обмежувати можливості країн-членів запроваджувати жорсткі санкції. Потенційні судові позови на сотні мільйонів євро створюють значні фінансові ризики для державного бюджету Латвії, що змушує уряд діяти обережно. Той факт, що зерно належить компаніям зі стратегічних партнерів Латвії, додає складності у вирішенні цього питання, оскільки це може вплинути на двосторонні відносини.
Обсяги транзиту, що перевищують 300 тисяч тонн за два місяці, вказують на значну роль балтійських портів у логістиці російського зерна. Прогнозований обсяг транзиту до 1 мільйона тонн до кінця року підкреслює масштаби проблеми. Це також може свідчити про спроби обійти санкційні обмеження або про те, що певні види російської аграрної продукції не підпадають під прямі санкції ЄС. Ситуація вимагатиме подальшого моніторингу та аналізу з боку міжнародних партнерів та українських експортних структур.