Автор каналу «Історія Зброї» у відео на YouTube розповів про українську власну протиповітряну систему «Кільчень», яка могла б перехоплювати балістичні ракети та крилаті ракети, а також знищувати ворожі літаки, що діють на відстані до 300 км від лінії фронту. Зазначається, що повна розробка та випробування системи коштували б близько 7 мільярдів гривень (приблизно 270 мільйонів доларів). В той час, коли західні партнери рахують кожну ракету для Patriot, а радянські запаси ракет для С-300 вичерпані, Україна могла б мати власну систему ППО, яка була б готова до 2024 року. У відео висловлюється припущення, що проєкт було поховано через бюрократичну тяганину, оборонні інтриги та російське шпигунство.
Розробка системи "Кільчень" розпочалася ще у 2014 році, після початку війни. Українська ППО спиралася на радянські системи "Бук-М1" та С-300, але головною проблемою були ракети, які вироблялися в СРСР і з часом втрачали свої властивості. У Державному конструкторському бюро "Південне" (Дніпро) розпочалася робота над власними ракетами. Попередній проєкт комплексу був завершений у 2018 році і був представлений Міністерству оборони України. Система отримала назву на честь річки Кільчень. Розробка базувалася на досвіді створення оперативно-тактичного комплексу "Сапсан" (Хрін-2), а також проєктів "Коршун" та зенітної системи середньої дальності "Дніпро". Фахівці "Південного" мали досвід створення "холодних" стартів ракет з контейнерів, як у ракет "Сатана" та С-300.
Технічні характеристики та переваги "Кільчень"
Система "Кільчень" була розроблена з урахуванням мережево-центричної філософії, що відрізняється від класичних радянських систем. Вона мала "мерехтливі" командні пункти, де відсутнє одне центральне ядро, яке можна знищити. Бойові алгоритми та обробка даних були перенесені у захищену хмарну мережу. Система використовувала елементи машинного навчання та штучного інтелекту для вибору цілей та траєкторії перехоплення, що робило її складним об'єктом для ураження.
Комплекс "Кільчень" складався з шести пускових установок та шести спеціальних машин підтримки, включаючи командні пункти, радари спостереження, станції радіоелектронної розвідки та машини перезаряджання. Мінімальна бойова одиниця – батарея з трьох пускових установок – могла працювати автономно. Пускові установки планувалося розміщувати на високопрохідних шасі, розглядали українські КрАЗ та чеські Tatra. Кожна пускова установка мала чотири ракети вертикального старту, що дозволяло їй не цілитися у напрямку ворога. Зенітна ракета мала калібр 400 мм, бути двоступеневою, високоманевреною, з твердопаливним двигуном та активною головкою самонаведення.
Максимальна дальність виявлення повітряних цілей становила до 400 км. Дальність знищення дозвукових аеродинамічних цілей (крилаті ракети "Калібр", "Х-101", стратегічні бомбардувальники) – до 280 км. Штурмовики та фронтові бомбардувальники могли бути знищені на відстані близько 130 км. Дальність перехоплення тактичних балістичних ракет сягала 44 км, а висота ураження – 30 км. Одна установка "Кільчень" могла одночасно обстрілювати 16 аеродинамічних цілей або 20 у змішаному режимі, включно з шістьма балістичними ракетами. Ймовірність ураження однієї ракети становила 80% для авіації та крилатих ракет, і 60% для балістичних цілей.
У порівнянні із західними системами, "Кільчень" значно перевершувала європейську SAMP/T та американську Patriot PAC-2. Дальність ураження авіації SAMP/T сягає 100-120 км, а балістичних ракет – 25-30 км. Patriot PAC-2 уражає цілі до 160 км, а PAC-3 – до 60 км. Однак, "Кільчень" мала перевагу у 360-градусному огляді та вертикальному старті ракет, тоді як Patriot PAC-2 має обмежені сектори сканування радара. Технічні характеристики "Кільчень" були розраховані на суттєво нижчу вартість виробництва порівняно з американськими аналогами. Розробка та тестування системи коштували б близько 270 мільйонів доларів, тоді як одна батарея Patriot для експорту – від 1 до 1.5 мільярда доларів.
Проблеми з фінансуванням та виробництвом
Вартість однієї ракети PAC-3 MSE для Patriot становить від 4 до 6.5 мільйонів доларів, тоді як вартість української ракети для "Кільчень" оцінюється у 500-800 тисяч доларів. Це майже вдесятеро дешевше, а кошти залишалися б в українській економіці. Однак, західні ракети дефіцитні: річний випуск Lockheed Martin становить 620 ракет PAC-3, що менше за річну потребу однієї України. Виробництво європейських ракет Aster 30 також обмежене десятками одиниць на рік. Український комплекс "Кільчень" був розрахований на масштабне виробництво в умовах континентальної війни, з можливістю локалізації виробництва критичних компонентів, таких як двигуни, корпуси, паливо та головки самонаведення, на українських підприємствах, зокрема "Південмаші", "Іскрі", "Радіонікс" та Павлоградському хімічному заводі.
Зазначається, що проєкт "Кільчень" був похований з чотирьох причин. Перша – саботаж з боку керівництва Міністерства оборони у 2020-х роках, яке відмовило у фінансуванні, вважаючи його надто дорогим, тоді як кошти спрямовувалися на "асфальтні" та "піар" проєкти. Друга причина – внутрішня боротьба між конструкторськими бюро "Південне" (Дніпро) та "Луч" (Київ) за майбутній бюджет. "Південне" просувало далекобійну "Кільчень", а "Луч" – середньо- та малодалекобійні системи. Третя причина – сліпа віра в західні обіцянки та імпортні поставки замість розвитку власного виробництва. Четверта – дії російських спецслужб, які також могли вплинути на знищення проєкту.
Автор відео підкреслює, що Україна могла б мати власну систему протиповітряної оборони, готову до 2024 року, без залежності від іноземних поставок. Ціна невиважених рішень, бюрократичної тяганини та міжвідомчих воєн у стратегічних підприємствах вимірюється не в мільярдах гривень, а в знищених містах та тисячах людських життів.