Червінський наголошує, що викладає власне бачення подій, спираючись на досвід служби в СБУ та участь у спецопераціях. Він сам нині є фігурантом резонансних справ і перебував під слідством СБУ, а українські та міжнародні медіа описують його як одного з організаторів ризикованих операцій проти РФ.
Офіційних судових рішень, які підтверджують його нинішні публічні звинувачення на адресу Єрмака та Зеленського, на цей момент немає; сам Єрмак раніше неодноразово заперечував корупційні та проросійські звинувачення, називаючи їх політичними атаками.
Попередження щодо Єрмака і справа «плівок Штанька»
За словами Червінського, після приходу Зеленського до влади Служба безпеки України інформувала президента про ризики, пов’язані з призначенням Андрія Єрмака на посади з доступом до державної таємниці. Він стверджує, що в спецслужбах обговорювали як фактор ризику нібито минуле батька Єрмака як офіцера радянського/російського військового розвідоргану.
Окремо Червінський згадує історію з так званими «плівками Дениса Єрмака» – записами розмов брата глави ОП, де той, за версією критиків, обговорював за гроші сприяння у призначеннях. На думку Червінського, поява цих записів у публічному просторі мала б заблокувати кар’єру Єрмака, але Зеленський «проігнорував ризики» і все одно зробив його ключовою фігурою в Офісі президента.
При цьому варто нагадати, що НАБУ у 2024 році офіційно закрило справу щодо можливого хабарництва Дениса Єрмака, а самі Єрмаки та президент заперечували вину, називаючи історію спробою політичної дискредитації.
Обмін Цемаха і моряків: Червінський говорить про «наративи Путіна»
Окрема частина інтерв’ю присвячена історії передачі Росії Володимира Цемаха – важливого свідка у справі збиття рейсу MH17. Червінський посилається на слова колишнього генпрокурора Юрія Луценка і стверджує, що Зеленський особисто тиснув на нього з вимогою погодити видачу Цемаха в межах обміну утримуваними особами.
Також Червінський згадує, що Росія погодилася повернути захоплених у Керченській протоці українських моряків за умови, що Україна відкриє кримінальну справу проти українських посадовців, які нібито дали «незаконну» команду на прохід кораблів. На його думку, погодившись на це, Зеленський фактично пішов у фарватері російських наративів щодо подій у Чорному морі та відповідальності попереднього керівництва України.
Офіційна позиція Банкової в попередні роки полягала в тому, що головною метою обмінів було повернення українських громадян додому, навіть якщо переговори з РФ супроводжувалися політичним тиском та складними компромісами. Міжнародні судові інстанції, зокрема морський трибунал, визнавали право України на повернення моряків, однак російська сторона системно ігнорувала рішення міжнародних судів.
«Вагнергейт», звільнення Бурби і розформування підрозділів
Червінський детально зупиняється на зірваній операції щодо затримання бойовиків ПВК «Вагнер», відомій у медіа як «вагнергейт». За його версією, рішення, які призвели до провалу спецоперації, ухвалювалися на найвищому рівні в Києві, а після цього влада почала «зачищати» людей, причетних до активних операцій проти Росії.
Він стверджує, що після 2019 року керівництво країни дало зрозуміти: підрозділи, які проводили активні заходи на окупованих територіях (ліквідація польових командирів на кшталт «Мотороли» та «Гіві»), будуть розформовані, а офіцерам радили шукати інші посади. На його думку, це вписувалося в курс на «зближення з Росією» та відмову від агресивних дій проти російських структур.
Після провалу «вагнергейту», каже Червінський, з посад були зняті керівник ГУР МО Василь Бурба та низка офіцерів, які працювали над операцією. Сам Червінський також був відсторонений, а згодом опинився під слідством у іншій справі – щодо атаки на аеродром «Канатове», яку його захист називає політично мотивованою.
Баканов, Наумов і контрабанда: конкуренція груп впливу
Окрема лінія розмови – протистояння всередині силового блоку. Червінський стверджує, що тодішній голова СБУ Іван Баканов та керівник внутрішньої безпеки служби Андрій Наумов контролювали контрабандні потоки і «заробляли» на них, використовуючи СБУ як інструмент корупційного впливу.
За його словами, між групою Єрмака і групою Баканова–Наумова була конкуренція не лише за політичний вплив, а й за контроль над тіньовими доходами. Сам Баканов, на думку Червінського, був радше «корисним інструментом», який не до кінця усвідомлював масштаб гри, тоді як реальні схеми вибудовували інші фігури.
Чинні антикорупційні органи та українські суди раніше відкривали і розслідували справи, пов’язані з окремими епізодами діяльності високопосадовців силового блоку, однак системного публічного вироку щодо описаної Червінським «системи контрабанди під дахом СБУ» на сьогодні немає.
Омани, кадри і «золота карта» Єрмака
Червінський також пов’язує посилення впливу Єрмака з поїздкою Зеленського до Оману. За його версією, саме там було остаточно ухвалено політичне рішення призначити Єрмака керівником Офісу президента, хоча сам Єрмак, як стверджує Червінський, ще у вересні 2019 року через свого брата запевняв оточення, що «все вже вирішено».
У фрагментах інтерв’ю йдеться, що успішні на той час обміни полоненими (зокрема повернення моряків і великий обмін наприкінці 2019 року) Зеленський сприймав як доказ ефективності Єрмака й «золоту карту» для демонстрації суспільству, що він рухається до завершення війни. Російська сторона, за оцінкою Червінського, використала тему обмінів для маніпуляції та просування вигідних для себе рішень.
Висновки Червінського: «єдине ціле» і відкрита столиця 24 лютого
Підсумовуючи свої твердження, Роман Червінський стверджує, що до 2020 року вже не мав сумнівів: Зеленський та Єрмак діють як «єдина політична конструкція», яка в ключових моментах ураховує інтереси Росії. Як кульмінацію він називає ситуацію 24 лютого 2022 року, коли, за його словами, основні українські сили були стягнуті на схід, а Київ залишався відкритим для наступу, і лише ініціативні дії військового командування (Залужний, Наєв, Шаптала) врятували столицю від швидкого захоплення.
Ці оцінки є суб’єктивною інтерпретацією подій з боку колишнього офіцера СБУ, який сам перебуває в конфлікті з чинною владою. Ані українські суди, ані міжнародні слідчі органи наразі не підтверджували версію Червінського про те, що Зеленський чи Єрмак свідомо діяли як агенти російських спецслужб. Навпаки, офіційні особи України й частина західних партнерів неодноразово називали подібні звинувачення бездоказовими й такими, що грають на руку російській пропаганді.
Матеріал підготовлено на основі публічних висловлювань Романа Червінського в інтерв’ю Бориславу Березі та відкритих джерел. Усі наведені звинувачення є твердженнями та оціночними судженнями спікера; для їхнього юридичного підтвердження або спростування необхідні офіційні розслідування та рішення компетентних органів.