За даними Університету Гріффіта (Австралія) та Центру зелених фінансів і розвитку в Шанхаї, обсяг фінансування проєктів у межах «Одного поясу, одного шляху» у 2025 році зріс на 75% у порівнянні з 2024 роком — зі 122,6 млрд доларів до 213,5 млрд доларів. Кількість підписаних угод зросла з 293 до 350, а сукупна вартість ініціативи з моменту запуску у 2013 році досягла близько 14 трлн доларів.
Галасюк наголошує, що Китай став найбільшим двостороннім кредитором у світі, вибудувавши партнерські відносини вже з понад 150 країнами. Поточний сплеск інвестицій, за оцінкою експертів, свідчить про перехід Пекіна до масштабних мегапроєктів у стратегічних регіонах.
Читайте також: $14 трильйонів під управлінням: як Ларрі Фінк і BlackRock повернули Давосу глобальний вплив
Серед прикладів — відновлення великого індустріального парку в Нігерії, розробка газових родовищ у Республіці Конго, будівництво нафтохімічного заводу в Індонезії, а також рекордні вкладення в енергетику. Лише у 2025 році інвестиції в енергетичний сектор сягнули майже 94 млрд доларів, з яких 18 млрд спрямовано на «зелену» енергетику — сонячну, вітрову та переробку відходів.
Окрему увагу Китай приділяє доступу до корисних копалин. Інвестиції в металургію та гірничодобувну промисловість досягли рекордних 32,5 млрд доларів, з особливим фокусом на мідь, критично важливу для розвитку дата-центрів і технологій штучного інтелекту.
Водночас Галасюк попереджає про ризики так званої боргової пастки. За даними Дослідницької служби Конгресу США, країни-партнери проєкту стикаються з загрозами непідйомної заборгованості, ризиком дефолтів, втратою контролю над стратегічними активами — портами, родовищами, інфраструктурою — а також потенційним військовим використанням об’єктів подвійного призначення.
Експерти також звертають увагу на непрозорість фінансових потоків, які Пекін часто проводить через складні офшорні та спеціальні інвестиційні механізми, що ускладнює міжнародний контроль.
На тлі ослаблення глобального впливу США, торгових війн і геополітичної нестабільності Китай пропонує країнам, що розвиваються, швидкі інфраструктурні рішення без вимог щодо реформ чи прав людини. Проте, як зазначає Галасюк, ці «швидкі гроші» можуть обернутися довгостроковою економічною та політичною залежністю.
Читайте також: ЄС готує жорсткі правила «Made in Europe»: Європа закриває ринок для китайських зелених технологій