Три вимоги Берліна: як Китай знищує конкурентів
Під час переговорів Мерц зосередився на трьох ключових факторах, які створюють нерівні умови для німецького бізнесу. Головною проблемою став торговельний дефіцит Німеччини з Китаєм, який у 2025 році сягнув шокуючих 87 млрд євро (понад 100 млрд доларів). Це на 20 млрд євро більше, ніж минулого року, що свідчить про стрімку втрату позицій європейськими експортерами.
Для виправлення ситуації канцлер Німеччини закликав Пекін до конкретних кроків:
- Ревальвація юаня: Штучно занижений курс китайської валюти робить товари з КНР значно дешевшими, що підриває конкурентоспроможність не лише європейських, а й американських виробників.
- Скасування державних субсидій: Масштабна підтримка Пекіном власних підприємств дозволяє їм демпінгувати на ринку ЄС, продаючи продукцію за цінами, що нижчі від собівартості європейських аналогів.
- Приборкання надвиробництва: Китай виробляє значно більше товарів, ніж здатне спожити його внутрішнє населення. Весь цей надлишок «скидається» на зовнішні ринки, буквально затоплюючи їх дешевою сталлю, автомобілями та обладнанням.
Промисловий занепад Німеччини та уроки для України
Візит Мерца відбувається у критичний момент для німецької економіки. Колись еталонна промислова машина Європи сьогодні демонструє ознаки деіндустріалізації. Лише у 2025 році великі підприємства Німеччини скоротили понад 120 тисяч робочих місць. Це змушує Берлін переглядати багаторічну політику вільної торгівлі та запроваджувати захисні заходи, зокрема мита на китайську сталь та підтримку концепції «Made in Europe».
Ситуація в Німеччині є дзеркальним відображенням проблем української економіки. Китайський метал та дешевий імпорт споживчих товарів продовжують витісняти вітчизняних виробників. Експерти наголошують, що боротьба за протекціоністські заходи (на кшталт ініціативи «Купуй українське»), яку раніше часто критикували міжнародні інституції, тепер стає мейнстримом навіть у найбагатших країнах ЄС.
Дипломатична гра Сі Цзіньпіна та «стокгольмський синдром» бізнесу
Китайське керівництво традиційно відкидає всі звинувачення. Сі Цзіньпін під час зустрічі з Мерцом закликав Німеччину спільно «захищати вільну торгівлю» та багатосторонній світовий порядок. Пекін майстерно використовує риторику відкритості саме тоді, коли США під керівництвом Дональда Трампа переходять до відвертого протекціонізму.
Проте за маскою «захисника правил» ховається жорстка стратегія: Китай закликає інші країни відкривати ринки, водночас залишаючи свій власний ринок напівзакритим та субсидуючи своїх виробників.
Ситуація ускладнюється тим, що великий німецький бізнес, зокрема автогіганти на кшталт Volkswagen, потрапили у своєрідну пастку залежності. Вони визнають, що Китай сьогодні диктує стандарти у сферах електромобільності та штучного інтелекту. Ця залежність нагадує колишню «газову голку» Росії, яка свого часу зробила Європу заручницею політичних інтересів Москви.
Висновки та перспективи
Євросоюз опинився перед історичним вибором: або продовжувати мовчки спостерігати за знищенням своєї промисловості під тиском китайського імпорту, або вступити в економічну війну на боці США (чи як самостійний суб'єкт). Для України цей конфлікт означає необхідність ще активніше захищати власний ринок, адже товари, які не потраплять до США чи ЄС через санкції та мита, неминуче шукатимуть шлях на ринки країн, що розвиваються.