Принцип «перевернутої піраміди» унаочнює головну цінність українського технологічного прориву: Україна стала унікальним світовим інтегратором. Не маючи на перших етапах доступу до глибоких фундаментальних технологій (Deep Tech) чи балістичних ракет, українські винахідники зуміли поєднати доступні цивільні компоненти із безцінним бойовим досвідом військових. Це дозволило створити наддешеві та асиметричні рішення, які повністю ламають застарілі та консервативні світові стандарти ведення війни.
Від «весільних дронів» до укрупнення ринку: еволюція MilTech
Про етапи формування цієї екосистеми в інтерв'ю подкасту розповів Денис Святокум, голова правління Українського кластеру подвійних технологій та соратник Федерації роботодавців України «Дефенс». За його словами, до 2023 року ринок розвивався хаотично — сотні ізольованих гаражних команд часто дублювали розробки один одного, неефективно витрачаючи обмежені ресурси. Згодом розпочався процес консолідації: великі компанії, які встигли заробити капітал на державних контрактах, почали викуповувати дрібні стартапи, формуючи потужні українські корпорації («прайми») із диверсифікованим портфелем рішень.
Читайте також: Тріщини у моноліті: у РФ зафіксували рекордний сплеск недовольства, а регіони відкрито зловтішаються з обстрілів Москви
Зараз українська екосистема чітко розділена на три складові:
- Консервативне крило (Асоціації на кшталт «Армади» чи Ради зброярів): орієнтоване на традиційне велике виробництво зброї, бронетехніки та боєприпасів за класичними, суворо регульованими правилами.
- Технологічні сили України: виступають у ролі «даху» екосистеми, фокусуючись на концептуальних ІТ-рішеннях та цифровізації поля бою.
- Кластери подвійних технологій (проєкт Дениса Святокума): виконують роль зв'язувальних «стін та міжповерхових перекриттів». Вони фокусуються на мікроменеджменті, бізнес-девелопменті для стартапів та забезпеченні персонального підходу до кожної інноваційної команди (від пошуку грантів до юридичного захисту інтелектуальної власності).
На відміну від державного кластеру Brave1, який має бюджетні обмеження та фокусується виключно на вузьких пріоритетних оборонних запитах, приватний кластер забезпечує гнучкість, допомагаючи компаніям розвивати стратегії довгострокового розвитку.
Чому світ боїться українського оборонного експорту
Українські технології викликають величезний інтерес за кордоном, особливо серед країн Скандинавії та Західної Європи. Європейські венчурні фонди розглядають інвестиції в український MilTech як шанс отримати надвисокі прибутки на ранніх стадіях. Проте іноземний бізнес стримують високі ризики фізичного знищення фабрик внаслідок постійних ракетних обстрілів РФ, а також європейська бюрократія. Іноземні партнери чудово розуміють, що без випробувань на реальному українському полігоні («battle-tested») їхня власна техніка втрачає конкурентоспроможність. Це спонукає західні компанії до промислового шпіонажу або хантингу українських інженерів.
Найбільш болючим питанням для індустрії залишається закритий державний експорт озброєння. За переконанням Дениса Святокума, блокування українського експорту відбувається під тиском закордонних партнерів.
«Уявіть людей, які звикли ходити до Віденської опери у смокінгах, де за ними історично закріплені місця. І тут у театр вривається мавпа з гранатою, яка формально купила квиток і теж одягла смокінг. Її там ніхто не хоче бачити, бо вона ламає старі бізнес-моделі та історичні ринки збуту», — зазначає експерт.
Аргументи про те, що експорт зброї під час війни неможливий через ризик витоку технологій до рук ворога, є умовними. Усі українські безпілотники щодня літають через лінію фронту, де росіяни давно проводять їхній реінжиніринг. Справжня причина — страх світових зброярських гігантів перед дешевими та ефективнішими українськими розробками.
Візія на майбутнє: модель «Build with Ukraine»
Для виходу з цього глухого кута Україна розвиває концепцію «Build with Ukraine». Держава пропонує іноземним компаніям створювати свої R&D-центри всередині України для швидкого тестування технологій, тоді як саме масштабоване та безпечне виробництво на час війни виноситься на території європейських країн. Важливою умовою таких консорціумів має стати юридичне зобов'язання іноземців відтворити аналогічні заводи-двійники в Україні після укладення миру.
Через 5 років Український кластер подвійних технологій планує розгорнути фізичну мережу представництв та інноваційних хабів у 15 країнах-партнерах. Це дозволить українським розробникам інтегруватися у світові ланцюжки постачання. Навіть після перемоги тисячі команд із напрацьованими скілами штучного інтелекту, логістики та робототехніки не залишаться без роботи — їхні оборонні технології будуть легко переорієнтовані на цивільний сектор: захист критичної інфраструктури, автоматизацію заводів та системи безпеки.
Поріг входу в індустрію подвійних технологій наразі залишається мінімальним. Головна порада Дениса Святокума для розробників-початківців: йти безпосередньо від болю та реальних потреб військових на фронті. Якщо стартап має робоче рішення, перевірене бійцями, кластери допоможуть знайти приміщення, обладнання, юристів та закордонне грантове фінансування.
Читайте також: Як київський X-Park виживає під час війни: обрубані крила авіації, прильоти та реабілітація ветеранів на пузі