Нещодавній епізод із відкликанням найвищої польської нагороди – ордена Білого орла – у президента України Володимира Зеленського, що відбувся у червні цього року, став яскравим прикладом. Цей крок, здійснений Навроцьким, який заявив, що «історична правда ніколи не буде предметом торгу», викликав негативну реакцію і порівняння з Віктором Орбаном. Президент Зеленський повернув орден поштою, що підкреслило глибину непорозумінь та напруженості.
Походження та формування особистості
Кароль Навроцький народився у Гданську, у робітничій родині. Його батько був токарем і членом «Солідарності», а мати працювала палітурницею. Сам Навроцький здобув освіту історика, дослужився до доктора наук і очолив Інститут національної пам'яті Польщі – установу, аналогічну українському інституту, яка відповідає за збереження національної пам'яті та формування ставлення нації до свого минулого. Зосередженість на темі пам'яті протягом усього життя свідчить про його усвідомлення її як потужної зброї.
Читайте також: Загибель 26-річної дівчини на пляжі Одеси: наслідки дронової атаки та ігнорування правил безпеки
У молодості Навроцький активно займався боксом, ставши чемпіоном серед аматорів. Він також був фанатом футбольного клубу «Лехія Гданськ» та мав татуювання з його символікою. Його прихильність до фізичних конфліктів не обмежувалася спортом: він брав участь у «ставках» – домовлених бійках між футбольними хуліганами. Хоча сам Навроцький називав ці сутички «шляхетними», такий погляд на речі, на думку автора, демонструє його схильність ідеалізувати минуле та зберігати образ «крутого хлопця».
Публічний образ та передвиборча стратегія
Передвиборча кампанія Навроцького будувалася на образі «бійця з підворіття», який нікого не боїться. У відеоматеріалах він поставав у рингу, на стрільбищі, використовував мерч із натяками на відомих кіногероїв. Така стратегія, націлена на втомлене від проблем суспільство, виявилася ефективною, позиціонуючи його як захисника, а не як обтяжливого політика. Автор припускає, що Навроцький тонко відчуває настрої суспільства і вміє тиснути на «правильні струни».
Темні плями біографії та звинувачення
Попри образ «крутого хлопця», за фасадом ховається низка суперечливих історій. Найгучнішою стала справа про заволодіння квартирою літнього чоловіка на ім'я Єжи. За домовленістю, Навроцький мав доглядати за дідом, а той, своєю чергою, відписав би йому житло. Однак, коли журналісти розслідували справу, дідусь опинився в будинку для літніх людей, а квартира залишилася у Навроцького. Цей епізод порівнюється з діями Дональда Трампа, підкреслюючи ймовірну схожість у поведінці, попри різницю у статках.
Польські журналісти також висували звинувачення щодо можливих зв'язків Навроцького зі світом організованої злочинності, включаючи чутки про сумнівні підробітки в молодості, такі як постачання дівчат до готелів для заможних клієнтів. Сам Навроцький категорично заперечує ці звинувачення, називаючи їх «брудом». Однак, навіть за відсутності доведених фактів, сам факт появи таких історій навколо політика викликає питання щодо його оточення та минулого.
Прізвисько «Батир» та самопіар
Одним із найяскравіших проявів нарцисизму Навроцького стало його прізвисько «Батир». Це прізвисько пов'язане з художньою книгою про польського мафіозі, яку він видав під вигаданим ім'ям Тадеж Батир. Ситуація стала скандальною, коли Навроцький з'явився в ефірі державного телебачення під виглядом цього вигаданого персонажа, з комп'ютерно зміненим голосом, і публічно хвалив сам себе, називаючи себе видатним істориком, який досліджував організовану злочинність. Цей випадок, який журналісти розкопали під час його президентської кампанії, викликав чималий резонанс. Навроцький, замість вибачень, заявив, що був «чи не єдиним істориком, який сміливо копав цю тему», що свідчить про його нездатність до самоіронії та прагнення завжди залишатися в центрі уваги.
Ставлення до України та Волинська трагедія
Навроцький неодноразово демонстрував позицію, яка викликає занепокоєння в Україні. Ще до президентства він заявляв, що поки Україна не дозволить ексгумацію на Волині, він не бачить її в Євросоюзі чи НАТО, називаючи це «цивілізаційним тестом». Перед виборами він підписав документ місцевих радикалів, який зобов'язував його не пропускати Україну до НАТО, і просував закон, що прирівнював українську визвольну символіку до нацистської під гаслом «стоп бандеризм».
Хоча автор визнає, що ексгумації та пошук загиблих є важливим кроком для взаєморозуміння, він критикує Навроцького за використання Волинської трагедії як інструменту для власного політичного піару. За словами автора, така поведінка, коли болюча тема використовується для здобуття політичних балів, а не для пошуку примирення, є неприйнятною. Автор також зазначає, що Навроцький, який нібито є противником Москви, своїми діями часто грає на руку Росії, хоча і не є її прямим агентом.
Поведінка державного діяча
Стиль правління Навроцького також викликає запитання. Він став рекордсменом своєї країни за кількістю ветованих законів, застосовуючи вето майже до 40 законодавчих актів за неповний рік. Таке рішення, яке часто спрямоване проти уряду Дональда Туска, трактується як спроба «ламати» систему та насолити політичним опонентам, а не як державницьке управління. Автор порівнює таку поведінку з діями «ображеного підлітка», якому дали владу, але не вистачає мудрості. Зазначається, що це класичний типаж популіста, який закоханий у власне відображення і діє на руку силам темряви, щиро вважаючи себе праведником.
Читайте також: Українські оборонні інновації завойовують Європу: досвід, технології та нові партнерства з Eurosatory