Невтішні результати реформ
За даними "Європейської правди", яка моніторить виконання так званого "плану Качки-КОС", Україна за перші шість місяців 2026 року виконала лише 15% із десяти ключових вимог Європейського Союзу. Цей план, підписаний віцепрем'єром Тарасом Качкою та єврокомісаркою Мартою Кос, став відповіддю на минулорічну спробу підірвати незалежність антикорупційних органів – НАБУ та САП.
Видання зазначає, що більшість досягнень стосуються підготовчих робіт, а не реальних розпочатих реформ. Зокрема, повністю завалені ключові елементи судової реформи, а за одним із напрямків фіксується відкат назад — послаблення перевірок декларацій суддів. Хоча в уряді обіцяють "стрімкий прогрес" у другій половині року, Європейський Союз вимагає конкретних кроків.
Виняток для України: Чому ЄС вимагає конкурсу на Генпрокурора
Однією з найважливіших вимог ЄС, яка виділена як третій пункт плану Качки-КОС, є зміна правил відбору та звільнення Генерального прокурора. Це стало винятком із загальної практики, адже Європейський Союз зазвичай утримується від втручання у національні процедури призначення Генпрокурорів, які часто є політичними у багатьох європейських країнах.
Причиною такої особливої вимоги є роль чинного Генерального прокурора Руслана Кравченка в атаці на НАБУ та САП у липні минулого року. За інформацією Сергія Сидоренка з "Європейської правди", саме Кравченко готував проєкт скандального закону про підрив незалежності цих антикорупційних інституцій. ЄС не вимагає звільнення Кравченка, але наполягає на створенні запобіжників, щоб наступні Генеральні прокурори обиралися за фаховістю, а не за лояльністю.
Примітно, що віцепрем'єр Тарас Качка у листопаді 2025 року відстоював протилежну позицію, висловлюючи здивування тезам про те, що "ручний" Генеральний прокурор президента є проблемою.
Законопроєкт №15343: Механізм нового відбору
У відповідь на вимоги ЄС, група народних депутатів, серед яких голова профільного антикорупційного комітету Анастасія Радіна, ініціювала реєстрацію законопроєкту № 15343 про конкурсний відбір на посаду Генерального прокурора. Цей проєкт був розроблений у співпраці з Центром протидії корупції (ЦПК), яка активно лобіює деполітизацію процедури.
«Ключова причина [чому має бути інакше] – політичне призначення генерального прокурора, суто політичне, без професійних критеріїв, воно є шкідливим. Це не лише наша думка. Це, власне, про це говорять і міжнародні документи, про які ми дуже багато всього описали в пояснювальній записці. Мова йде і про висновки Венеційської комісії, і про документи Ради Європи. Всі вони рекомендують, аби в країнах, власне, на які поширюються ці документи, процедури призначення та звільнення були максимально деполітизованими.» — Олена Щербан, головна юристка ЦПК.
Олена Щербан наголошує, що наслідком політизованого процесу є звільнення тих, хто намагається боротися з корупцією серед політиків. Пропонований законопроєкт передбачає наступний механізм відбору:
- Створення конкурсної комісії: Комісія складатиметься з шести осіб: трьох міжнародних експертів та трьох представників, делегованих Вищою радою правосуддя.
- Вирішальний голос міжнародників: Рішення щодо кандидатур ухвалюються щонайменше чотирма голосами "за" за обов'язкової участі двох міжнародних експертів. У випадку розбіжностей, три члени комісії, включно з двома міжнародниками, можуть ухвалити рішення.
- Передача кандидатур Президенту: Комісія відбирає дві кандидатури, які передаються Президенту.
- Призначення Президентом та Парламентом: Президент обирає одну кандидатуру та подає її на затвердження до парламенту.
Ця процедура аналогічна механізмам відбору керівників таких антикорупційних органів як НАБУ та БЕБ, де участь міжнародних експертів дозволила значно підвищити якість відбору та забезпечити доброчесність кандидатів.
Політичний опір та гарантії незалежності
Законопроєкт №15343 уже зіткнувся з опором у парламенті. Так, член правоохоронного комітету Максим Бужанський публічно заявив, що конкурс на Генпрокурора "ніколи не пройде", посилаючись на те, що це нібито "ламає саму демократію" і робить вибори безглуздими, оскільки переможець не зможе впливати на управління державою через призначення Генпрокурора.
Олена Щербан пояснює, що за таким опором часто стоїть бажання народних депутатів зберегти свою недоторканність. За чинною системою, Генеральний прокурор впливає на реєстрацію кримінальних проваджень щодо депутатів, що може бути інструментом неформальних домовленостей. На її думку, в Україні, на відміну від країн зі стабільними демократіями, такий конкурсний відбір є виправданим для забезпечення максимальної незалежності та неможливості втручання.
Щоб убезпечити обраного Генерального прокурора від швидкого політичного звільнення, законопроєкт також передбачає ускладнення процедури висловлення недовіри. Пропонується створення тимчасової слідчої комісії парламенту, яка має обґрунтувати підстави для звільнення через повноцінне розслідування. Крім того, дисциплінарне звільнення має розглядатися Вищою радою правосуддя після обґрунтованого рішення, що значно посилює гарантії незалежності посадовця.
"Справа ЦПК": Реакція на лобіювання реформ?
На тлі активного лобіювання ЦПК законопроєкту про конкурсний відбір Генпрокурора, виявилося, що Генеральна прокуратура реанімувала кримінальну справу десятирічної давності проти організації. Ця справа, порушена ще у 2016 році за Генпрокурора Шокіна, стосувалася нібито розкрадання ЦПК мільйонів доларів, виділених посольством США на реформу прокуратури.
Однак, як зазначає Олена Щербан, абсурдність ситуації полягає в тому, що ЦПК ніколи не отримував цих коштів, що було офіційно підтверджено листом від посольства США. Справу тоді закрили, але через 10 років її реанімували. У ЦПК вважають це спробою тиску, спрямованою на проведення слідчих дій, прослуховування та збір фінансових документів, щоб знайти нові підстави для дискредитації їхньої діяльності.