Ситуація загострилася у червні 2026 року, коли мер Львова Андрій Садовий повідомив про підписання шести угод із закордонними партнерами на конференції, присвяченій підтримці українських міст. Тоді ж віце-прем'єр та міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно висловив занепокоєння, натякнувши, що одна з польських компаній не може дочекатися оплати від Львова. Це публічне звинувачення з боку міністра викликало резонанс і змусило глибше розібратися у причинах конфлікту.
Історія проблеми: від пожежі до недобудованого заводу
Корені проблеми сягають 2016 року, коли масштабна пожежа на одному зі сміттєзвалищ під Львовом спричинила кризу управління відходами. Місто розпочало пошук рішення, і у 2020 році було проведено міжнародний тендер, переможцем якого стала польська компанія Controlprocess. Завод мав бути побудований до 2023 року, але станом на той момент було виконано лише близько чверті робіт. Терміни здачі переносилися – спочатку на лютий 2025 року, а потім на жовтень 2025 року, але завод так і не з'явився.
7 серпня 2025 року мер Львова Андрій Садовий звернувся до прем'єр-міністра Польщі з проханням втрутитися у ситуацію. Згодом стало відомо, що поліція Львівщини відкрила кримінальне провадження щодо підрядника. Польська сторона, своєю чергою, звинувачує місто. Голова правління Controlprocess заявив, що готовність об'єкта у квітні складала 90,5%, а провину за затримки перекладає на Львів, стверджуючи, що місто не проклало необхідні мережі та під'їзні дороги, без яких завод не міг би функціонувати.
Львівська сторона ці звинувачення заперечує. Підрядник вимагає понад 10 мільйонів євро заборгованості, а також кілька мільйонів євро з банківських гарантій, які, на його думку, місто стягнуло безпідставно. Конфлікт вийшов за межі будівельного майданчика: заступник міністра закордонних справ Польщі Марін Басацький назвав розірвання контракту негативним кроком, що погано впливає на сприйняття України в Польщі. Однак Андрій Садовий поставив під сумнів легітимність рішення комісії з розгляду спорів, на яке посилався Басацький, назвавши його рішенням приватного консультанта, найнятого самою компанією за 400 000 євро.
Підозра на систематичні порушення та непрозорість
Розслідування виявило, що польська компанія Controlprocess могла мати проблеми з виконанням зобов'язань не лише у Львові, але й у чотирьох інших польських містах. Польський національний судовий реєстр пов'язує компанію з 40 іншими юридичними особами, часто розташованими за однією й тією ж адресою в Кракові, що створює враження формального виходу на тендери нових, нібито незалежних підрядників. Заявлена співпраця з іноземними фірмами здебільшого обмежувалася електронним листуванням, а не реальними контрактами.
Особливу увагу привертає епізод із банківською гарантією від 13 вересня 2019 року. Фірма вимагала гарантію на 88 мільйонів злотих. Хоча банк надав необхідні документи, представник виконавця не забрав їх вчасно, мотивуючи це святковим днем. Юристи замовника стверджують, що компанія ніколи не закривала офіси в цей день раніше, а цього разу зробила це саме тоді, коли спливав термін отримання гарантії, що могло бути навмисною тактикою для розірвання договору.
З огляду на ці факти, польська прокуратура зацікавилася діяльністю компанії Controlprocess. Незважаючи на сумнівну репутацію та кримінальне провадження, представники польської влади, зокрема Міністерства закордонних справ, публічно захищають компанію, викликаючи питання щодо їхньої обізнаності з усіма обставинами справи. Відповідь на запит журналістів до польського МЗС щодо цієї ситуації досі не отримана.
Подальші кроки та невизначене майбутнє проєкту
Міністерство енергетики Польщі повідомило, що їхній міністр не знав про провадження щодо підрядника. Водночас Львів не має наміру продовжувати співпрацю з Controlprocess і планує оголосити новий тендер на пошук іншого підрядника. Проте, навіть якщо вина буде не на стороні чиновників, питання непрозорості та можливого прикриття недобросовісних підприємців високопосадовцями залишається відкритим. Історія з будівництвом сміттєпереробного заводу у Львові виявила системні проблеми, що стосуються не лише виконання контрактних зобов'язань, а й доброчесності та прозорості у міжнародному бізнесі, а також політичної гри навколо важливих інфраструктурних проєктів.