Дрон "MЧ 2000" має дальність польоту до 2000 км і може нести до 60 кг вибухівки, коштуючи близько 48 000 доларів США. Для порівняння, китайський цивільний дрон Magin 5 Pro, який став прототипом, коштує 50 000 доларів. Однак, ключова різниця криється не в ціні, а в тому, що саме отримує Україна за ці кошти. Розробка українського дрона почалася ще у 2022 році, коли виникла потреба в доступних ударних апаратах. Тоді українські інженери розглядали можливість модифікації китайських цивільних дронів, викидаючи камери та встановлюючи вибухівку.
Шлях від копіювання до власної розробки
У 2022 році, коли російська нафтова промисловість стала об'єктом ударів, українські фахівці звернули увагу на китайський дрон Magin 5 Pro, який коштував 15 000 доларів, мав корисне навантаження 25 кг і дальність 500 км. Це був дешевий і доступний варіант для модифікації. Однак, після вибухів на російських нафтобазах, Китай у середині 2023 року обмежив експорт цивільних дронів. Це змусило українську команду шукати нові шляхи. Наприкінці 2023 року вони отримали завдання знайти виробника в Китаї та придбати літаки в обхід обмежень. Зокрема, їх зацікавив китайський дрон STK-150.
На заводі, де серійно вироблявся STK-150, українці не лише фотографували верстати та оснастку, але й отримали пропозицію купити технологію виробництва. Однак, після повернення додому та отримання дозволу, угода була раптово скасована китайською стороною без пояснень. Ймовірно, це було пов'язано з політичною обережністю після запроваджених обмежень. Завдяки винахідливості посередників, було знайдено альтернативне місце для складання та запропоновано навчання пілотів. Під час цього візиту українці ретельно документували виробничий процес, зосереджуючись на таких деталях, як порядок операцій та розташування обладнання, що не відображається в офіційних кресленнях.
Повернувшись з Китаю з вісьмома дронами, українська команда протягом майже двох років щоденно працювала над перебиранням конструкції. Перші випробування влітку 2024 року виявили численні проблеми: поганий баланс, вібрації двигуна, відмова електроніки під дією російських засобів радіоелектронної боротьби. Проте, незважаючи на постійні поломки, замовник з Альфа СБУ вимагав результатів. Восени 2024 року перші "MЧ" надійшли на бойові завдання. Хоча результативність була низькою (два з трьох дронів не влучили в цілі), промах на 10 метрів після численних невдач був розцінений як значний прогрес, що свідчило про керованість апарату.
За два роки розробки від китайського прототипу залишилося небагато. Корпус дрона побудовано за схемою літаючого крила, де сам фюзеляж виконує роль крила. В Україні виробляються двигуни, бойові частини, плати, а також ракетні прискорювачі для старту. Основною технологічною залежністю залишається антена CRPA, що захищає навігацію від глушіння, вартість якої може сягати 25 000 доларів. Вартість української локалізації коливається від 85% (без CRPA) до 55% (з CRPA).
Ракетні прискорювачі, що допомагають дрону злетіти з повним навантаженням, спочатку були імпортними. Після інциденту, коли чужі прискорювачі спалили обладнання на мільйон доларів, було заборонено їх використання. Розробники створили власні, пройшовши складні випробування, включаючи нічні польоти та ручне перероблення ракетного палива. Наразі "MЧ" виробляються в обсязі 6 000 апаратів на рік, з планами збільшення до 10 000. Хоча це значно менше, ніж заявлені плани китайських виробників, український дрон має одного ключового замовника – підрозділ Альфа СБУ, який демонструє високі показники ураження цілей.
Успішні операції, такі як знищення стратегічного бомбардувальника Ту-95МС на аеродромі Енгельс (приблизно 800 км польоту), ураження логістичного хабу у Рязанській області та виведення з ладу систем РЕБ і С-400, підтверджують ефективність українського підходу. Цей підхід базується на ретельному пошуку потрібних рішень, а не на хаотичному використанні першого-ліпшого варіанту. Ключовими елементами успіху стали готовність вчитися, наполегливість у випробуваннях та здатність відправити в бій недороблені, але критично важливі для фронту системи, доводячи їх до ладу вже під вогнем.
Компанія свідомо гальмує масштабування виробництва, обираючи "органічний розвиток" для уникнення крихкості в умовах війни. Повільне зростання дозволяє накопичувати резерви та переживати кризи. Наразі "MЧ" вивчають можливості спільного виробництва з країнами Балтії за програмою "Build with Ukraine", що свідчить про потенціал української зброї як експортного товару.