Третій батальйон 504-го парашутного піхотного полку, що налічував близько 600 солдатів, після завершення великих навчань у Німеччині повернеться до виконання стандартних піхотних завдань. Протягом року бійці опановували роботу з ударними безпілотниками та роботизованими платформами. Рішення про трансформацію підрозділу ухвалив виконувач обов'язків начальника штабу армії генерал Крістофер Ланев. Це рішення розглядається у контексті ширших кадрових та доктринальних змін у Пентагоні, зокрема, системного перегляду напрацювань попереднього керівництва.
Народження та діяльність дронового батальйону
Батальйон було створено в січні цього року на полігоні в Графенрі, об'єднавши сили розвідувального ескадрону 173-ї повітряно-десантної бригади. Основною метою було консолідувати знання та розробити доктрину застосування дронів, а потім поширити їх по всій армії. Солдати батальйону активно взаємодіяли з українськими командирами безпілотних підрозділів, брали участь у навчаннях на полігонах НАТО, де навесні цього року українські військові продемонстрували перевагу над американською бригадою в умовах імітації бою. Ініціатива створення такого батальйону належала попередньому начальнику штабу армії генералу Ренді Джорджу, який просував підхід тестування технологій безпосередньо бійцями. За його керівництва три піхотні бригади були оснащені дронами, засобами радіоелектронної боротьби та новим зв'язком, що дозволило зменшити їхню помітність у ефірі та на місцевості приблизно на 90%. Джордж також скасував закупівлю легкого танка, визнавши його вразливим перед дешевими дронами.
Зміни у керівництві та нові пріоритети
У квітні цього року генерал Ренді Джордж був усунений з посади, разом з ним пішли ще двоє високопосадовців. Це стало вирішальним моментом для долі дронового батальйону, який був фірмовою ініціативою Джорджа. Новий керівник армії, генерал Крістофер Ланев, оголосив курс на «повернення до основ», пріоритетом якого стало захист власної території, здатність вести бій та проекція сили. Хоча дрони залишаються частиною цієї картини, їхнє бачення змістилося в бік допоміжного засобу для піхотинця, а не окремого роду військ. Офіційно армія пояснює це прагненням «розмазати» дронові навички по всіх підрозділах, відмовляючись деталізувати механізми цього процесу після ліквідації батальйону.
Паралельно з розформуванням батальйону відбуваються й інші зміни: Ланев створює багатосферну оперативну групу для Європи, передислоковує третій бронетанковий корпус, змінює стандарти фізичної підготовки та скасовує виступи українських офіцерів у центрі маневрової війни. Ці кроки викликають занепокоєння, оскільки американські лейтенанти більше не зможуть навчатися сучасному бою від військових, які ведуть його щодня. Ці рішення свідчать про відхід від практики вчитися на чужому досвіді, що в умовах ведення бойових дій може коштувати дорого.
Конфлікт інтересів та майбутнє ринків
Рішення генерала Ланева викликають протистояння з міністром армії Деном Дріскалом, який підтримує спадщину Джорджа. Цей конфлікт відображає ширшу боротьбу між старими та новими підходами у Пентагоні. Затримка з призначенням Ланева на постійну посаду свідчить про політичний тиск. У той час як Україна виробляє мільйони дронів на рік, а дешеві безпілотники нищать техніку за мільйони, американські закупівельні документи передбачають значно меншу кількість систем. Хоча Пентагон заявляє про виділення мільярда доларів на 340 000 дронів, проблема полягає не в кількості, а в організаційній формі, що перетворює їх на бойову спроможність. Саме це мав забезпечити розформований батальйон.
Українська армія, яка не мала вибору, створила окремий рід військ для безпілотних систем, що призвело до мільйонів бойових вильотів. Великі оборонні корпорації, як-от Lockheed Martin чи RTX, почуваються добре завдяки масштабним контрактам на дороге озброєння. Проте, дешеві дрони погано вписуються в їхню бізнес-модель. Натомість, нові технологічні компанії, такі як Anduril чи Neon, демонструють швидке зростання та отримують значні контракти, хоча й стикаються з бюрократичними перешкодами. Ліквідація батальйону сигналізує американським офіцерам, що кар'єра залежить від лояльності, а не від інновацій, що гальмує розвиток військових технологій.
Повернення до «основ» у розумінні американської армії, що включає скорочення присутності в Європі та зосередження на захисті власної півкулі, ігнорує сучасну війну, що переписує правила бою біля кордонів НАТО. Історичні паралелі, такі як поразка під Касаріном у 1943 році через використання застарілих тактик, підкреслюють небезпеку такого підходу. Натомість, досвід після В'єтнаму, коли армія визнала свої провали та перебудувалася, призвів до значних досягнень. Розформування механізму, який дозволяє підрозділам програвати на навчаннях і вчитися на помилках, ставить під сумнів майбутню боєздатність армії. Гроші продовжують надходити як старим, так і новим підрядникам, але без структур, зацікавлених у дешевих масових рішеннях, перевагу здобуває бюрократія. Технологічна перевага, зрештою, залежить від готовності інституції визнати власні слабкості, а не від бюджету чи кількості заводів.