За даними видання "Економіст", навіть якщо економіка демонструє значне зростання та трильйонні капіталізації, державна скарбниця може зазнати краху. Це ставить під сумнів майбутнє соціальних гарантій, пенсій, доріг та лікарень. Питання про те, як будуть фінансуватися державні витрати, якщо основну роботу виконуватимуть лише сервери, стає дедалі актуальнішим.
Залежність бюджетів від людської праці
Аналіз структури доходів розвинених країн показує, що основним джерелом наповнення бюджетів є податки, які сплачують наймані працівники. Цей дохід формується через прямий податок на доходи, соціальні та пенсійні внески, а також податок на додану вартість і акцизи при купівлі товарів і послуг. Ця система, що налічує століттями, ефективно працювала, поки людська праця була основним фактором виробництва.
Однак, масова автоматизація, спричинена впровадженням нейромереж, суттєво змінює цю картину. Якщо частка людської праці у національному доході зменшиться на користь прибутків від капіталу та технологій, у бюджеті утвориться значна діра. Алгоритми, рядки коду, нейромережі та дата-центри не сплачують податків у звичному розумінні: вони не отримують зарплати, не купують товари, не користуються соціальними послугами. Вилучення людини з виробничого ланцюжка означає втрату державою ключового платника податків.
Виклики податків на технологічний капітал
Хоча технологічний прогрес створює нові професії, перехідний період може бути тривалим і складним. Поки люди перевчаються та знаходять нові сфери зайнятості, держава втрачає податкові надходження. На відміну від звичайних інженерів, які прив'язані до своєї країни та банківської картки, техногіганти можуть легко переносити свій мобільний капітал в офшорні зони, оптимізуючи податкове навантаження.
Існуюча податкова політика часто стимулює бізнес до автоматизації. Витрати на найманих працівників (зарплатні податки, медичні страховки, лікарняні) є значним тягарем для роботодавців. Натомість, інвестиції в нейромережі, сервери та хмарні потужності списуються як витрати, зменшуючи оподатковуваний прибуток та надаючи компаніям пільги. Таким чином, держава опосередковано спонукає підприємства до заміни людей технологіями.
Це створює замкнене коло: податкові надходження скорочуються, тоді як державні витрати на допомогу по безробіттю, субсидії та програми перекваліфікації зростають. Утримання соціальної системи стає дорожчим, а джерела фінансування вичерпуються.
Популізм проти реальних рішень
Популістська реакція на цю проблему часто полягає у пропозиціях оподаткувати кожен алгоритм чи обчислений кластер. Однак, така ідея є нежиттєздатною, оскільки штучний інтелект не має чітких ознак, за якими його можна було б обкласти податком. Проведення межі між звичайною комп'ютерною програмою та ШІ є складним завданням, що може перетворити податкову систему на фарс. Більше того, впровадження таких податків призведе до втрати глобальної конкурентоспроможності, оскільки бізнес та капітал перемістяться до юрисдикцій з більш сприятливим податковим кліматом.
Шляхи адаптації податкової системи
Для збереження фінансової стабільності держави потребують реформування податкової системи. Перш за все, необхідно зменшити фіскальне навантаження на фонд оплати праці та закрити юридичні лазівки для доходів від капіталу й технологічних платформ. Система оподаткування має бути збалансованою, щоб живий працівник не програвав конкуренцію серверу через додаткові податки.
Важливим кроком є оподаткування матеріальних активів, які неможливо перемістити за кордон, насамперед землі та нерухомості. Земельна рента може стати надійною опорою бюджету, оскільки дата-центри, хоч і є віртуальними, розташовані на конкретних гектарах землі. Також перспективним напрямком є податки на споживання та компенсація навантаження на довкілля, зокрема вуглецеві платежі та збори за користування інфраструктурою, що дозволить бігтехам компенсувати використані ресурси.
Альтернативою є створення національних інвестиційних фондів, які отримуватимуть дивіденди від участі у передових технологічних платформах. Це дозволить державі отримувати частку від прибутків компаній, не створюючи додаткового навантаження на ринок праці. Уряди, які вчасно адаптуються до нових реалій, зможуть зберегти фінансову рівновагу, тоді як ті, хто покладається виключно на податки з працівників, зіткнуться з серйозними проблемами.