Замість цього, для початку переговорів було обрано прямий і чесний підхід, що базується на усвідомленні терміновості та відповідальності за власні народи. Статус-кво не забезпечував безпеки для ізраїльтян, ані гідності чи припинення окупації для палестинців. Ключовим стало рішення не заглиблюватися в національні та історичні наративи, де спільний ґрунт важко знайти, а натомість зосередитися на тому, що обидві сторони не можуть дозволити собі втратити: безпека, гідність та майбутнє для своїх дітей.
Принцип самоінтересу як основа врегулювання конфліктів
Спільний ґрунт, як виявилося, починається не з моральної згоди, а з взаємного інтересу. У рамках такого підходу було запроваджено послідовність дій: самоінтерес, транзакція, визнання та, зрештою, повернення людяності. Цей метод, названий "STIR", дозволив ізраїльтянам та палестинцям, які раніше не знаходили спільної мови, почати говорити про майбутнє, використовуючи спільну «граматику» та поступово вибудовуючи довіру.
У світі, де панує транзакційність, протиотрутою до принципу "право сильного" є не ідеалізм чи моралізаторство, а принциповий прагматизм. Повне відновлення людяності можливе лише через зароблену довіру, яка починається з усвідомлення власних інтересів. Саме цей підхід, що випливає з самоінтересу, переходить до транзакцій, потім до взаємного визнання, і лише тоді повертає людяність, пропонує шлях до врегулювання конфліктів.