Справа Полланда сягає корінням в середину 1950-х років, коли в умовах відсутності визнання з боку сусідніх держав та постійної загрози, Ізраїль розпочав будівництво свого ядерного реактора в пустелі Негев. Для захисту цієї надсекретної інформації та забезпечення потреб держави було створено Бюро наукових зв'язків (LAKAM), яке займалося як охороною секретів, так і закупівлею необхідних технологій за кордоном, часто використовуючи обхідні шляхи та фірми-посередники. Керівництво LAKAM, а пізніше і вся ситуація навколо співпраці Ізраїлю та США, створили ґрунт для появи такого персонажа, як Джонатан Полланнд.
Джонатан Полланнд: шлях до шпигунства
Джонатан Полланнд народився у 1954 році в Техасі. Його дитинство та юність пройшли в умовах, де він відчував себе аутсайдером. Після навчання, яке не завершилося отриманням ступеня, він намагався потрапити на службу до ЦРУ, але був відхилений через вживання наркотиків та виявлену схильність до обману. Незважаючи на це, у 1979 році він був найнятий до Військово-морської розвідки США як молодший аналітик. Протягом наступних років Полланнд демонстрував нестійку поведінку: вигадував зв'язки із зарубіжними спецслужбами, проходив поліграфи, але дивовижним чином продовжував отримувати доступ до секретної інформації, включно з найвищим рівнем допуску.
У 1984 році Полланнда перевели до Відділу польової оперативної розвідки ВМС США. Його посадові обов'язки стосувалися боротьби з тероризмом та наркотрафіком, але його допуск дозволяв запитувати матеріали з усіх розвідувальних служб США. У цей же час у його житті з'являється наречена, а особисті витрати зростають. Він також неодноразово висловлював обурення тим, що США обмежують доступ Ізраїлю до життєво важливих даних.
Вербування та передача даних
У травні 1984 року Полланнд познайомився з авіатором ВМС Ізраїлю Ав'ємо Селлою. Під час першої зустрічі Полланнд сам запропонував свої послуги, заявивши про доступ до документів, які критично важливі для Ізраїлю. Селла передав цю інформацію далі, і вже на другій зустрічі були озвучені конкретні запити: щодо радянських ракет, підводних човнів, портових споруд Лівії та заводу з виробництва нервово-паралітичних речовин у Сирії. У листопаді 1984 року Полланнд пройшов прискорений курс підготовки в Парижі, де його особисто зустрів голова LAKAM Рафі Ейтан. Там було домовлено про щомісячну оплату в 1500 доларів, яка згодом зросла до 2500, а також про відкриття секретного банківського рахунку в Швейцарії. Ейтан запевнив Полланнда, що в разі проблем його не залишать.
Починаючи з січня 1985 року, відбулася перша велика передача інформації. Протягом півтора років через орендовану квартиру в Тель-Авіві пройшло близько 800 секретних документів та 1500 розвідданих. За оцінками, обсяг переданих матеріалів міг заповнити значне приміщення. Існувало правило: не передавати інформацію, яка може нашкодити США. Літня поїздка Полланда та його нареченої Анни до Європи та Ізраїлю, частково оплачена ізраїльською стороною, включала відпочинок та купівлю обручки. 1 жовтня 1985 року ВПС Ізраїлю завдали удару по штабу ООП в Тунісі, і Полланнд стверджував, що передавав фотографії цього об'єкта.
Викриття та арешт
Викриття Полланда сталося 8 листопада 1985 року, коли його колега помітив, як він виносячи папери з грифом «Таємно/Обмежено». Спроба пояснити, що це помилка, не переконала. Після внутрішньої перевірки та стеження протягом двох тижнів, 18 листопада 1985 року, Полланнда затримали агенти ФБР. Під час допиту він намагався ввести слідство в оману, але зрештою попросив дозволу зателефонувати дружині. За допомогою заздалегідь узгодженої фрази «Полий кактус» він передав сигнал Анні, щоб та забрала документи та попередила Селлу. Анна спробувала втекти, але її затримали наступного дня. Селла, а також інші ізраїльські співробітники, швидко покинули США.
«Якщо щось піде не так, тебе не покинуть. Ситуація завжди буде під контролем.» — Рафі Ейтан, голова LAKAM.
Спроби Полланда дістатися ізраїльської амбасади 21 листопада 1985 року, щоб отримати притулок, були марними. За його словами, охорона посольства відмовилася його впустити, незважаючи на погрози. Рафі Ейтан згодом зізнався, що віддав наказ «Вигнати його!» і не шкодує про це, стверджуючи, що Полланнд сам підписав собі вирок, приїхавши з валізами документів. Це рішення, хоч і логічне з дипломатичної точки зору, позбавило його шансу на порятунок.
Судовий процес та наслідки
4 червня 1986 року Полланнд визнав себе винним за одним пунктом обвинувачення — змова з метою передачі інформації для національної оборони іноземній державі. За угодою зі слідством, він мав співпрацювати та проходити поліграфи. Однак, він порушив умови угоди, надавши ексклюзивне інтерв'ю ізраїльському журналісту, що стало відомо під час його останнього поліграфу. Секретний меморандум міністра оборони США Каспара Вайнбергера, який досі залишається засекреченим, вказував на величезну шкоду національній безпеці, завдану діями Полланнда. 4 березня 1987 року суддя засудив його до довічного ув'язнення, хоча прокуратура не вимагала такого суворого покарання.
Справа Полланда викликала скандал в Ізраїлі. Офіційна позиція відкидала будь-яку причетність, але через 10 днів уряд Ізраїлю визнав, що діяльність Полланда була спрямована проти США, та пообіцяв розформувати відповідальний підрозділ. Розслідування в Ізраїлі дали суперечливі результати: одна комісія звинуватила керівництво, інша — назвала операцію «несанкціонованою». LAKAM було розформовано. Сам Полланнд провів у в'язниці 30 років, отримавши ізраїльське громадянство у 1995 році. У 2015 році його звільнили під parole, але з обмеженнями. Після закінчення терміну у 2020 році він переїхав до Ізраїлю, де його зустрів прем'єр-міністр.
Хто ж такий Джонатан Полланнд?
Досі точаться суперечки щодо справжньої ролі Джонатана Полланда. Прихильники називають його патріотом, який прагнув допомогти Ізраїлю в умовах несправедливого ставлення з боку США. Критики, особливо американська сторона, вважають його зрадником, який діяв не тільки проти США, але й потенційно для інших країн, таких як Південна Африка та Пакистан. Справа Полланда виявила прогалини в системі безпеки США, складні взаємини між союзниками та неоднозначність моральних пріоритетів у світі шпигунства.