Сурогатне материнство за своєю суттю означає, що одна жінка виношує і народжує дитину для людей, які планують стати її батьками. В Україні дозволено лише гестаційну модель, де сурогатна мати не має генетичного зв'язку з дитиною, а генетичний матеріал походить від майбутнього подружжя або одного з батьків. Фінансові умови сторони визначають самостійно, оскільки окремого державного тарифу не існує.
Правове поле та медичні вимоги
Наразі в Україні відсутній єдиний закон, що всебічно регулював би сурогатне материнство. Основні норми розкидані по Цивільному та Сімейному кодексах, законодавстві про охорону здоров'я та правилах реєстрації народження. Порядок МОЗ встановлює медичні вимоги: сурогатна мати має бути повнолітньою, дієздатною, мати власну здорову дитину та не мати медичних протипоказань. Обов'язковою є нотаріально завірена згода та договір між сурогатною матір'ю і майбутніми батьками.
Законодавство щодо того, хто може скористатися програмою, не є послідовним: Сімейний кодекс говорить про подружжя, а Порядок МОЗ – про подружжя або одного з майбутніх батьків. Важливо, що при переносі ембріона, зачатого подружжям, саме вони вважаються батьками, а згода жінки, яка народила, на запис подружжя батьками є обов'язковою. Сімейний кодекс також не допускає оспорювання материнства в таких випадках. Медичні аспекти, такі як застосування допоміжних репродуктивних технологій у ліцензованих закладах, прописані чіткіше.
Прогалини у регулюванні діяльності посередників
Поряд із клініками часто функціонують агентства-посередники, які займаються пошуком сурогатних матерів, організацією документів, платежів, комунікацією та іншим супроводом. Ця частина діяльності, однак, не має належного окремого регулювання. Законодавство України навіть не визначає перелік обов'язкових умов для договору сурогатного материнства, залишаючи значну частину відносин, оплати, обов'язків та відповідальності на розсуд сторін договору.
Міжнародне розслідування NGL Media та OCCRP виявило проблеми в роботі міжнародної агенції World Center of Baby, заснованої українцями. Агенція повідомила про банкрутство у США, залишивши багатьох сурогатних матерів без виплат, а майбутніх батьків – з невиконаними програмами та фінансовими втратами. При цьому, журналісти не знайшли підтвердження офіційного банкрутства в американських судах. Також розслідуються обставини смерті 27-річної українки в Албанії, яка була на восьмому місяці вагітності за цією програмою. Її близькі стверджують, що виплати припинилися, а зв'язок з координаторами погіршився.
Міжнародний досвід та українські виклики
Порівняння з іншими країнами демонструє різні підходи до регулювання. У Франції та Італії сурогатне материнство заборонене, причому в Італії відповідальність може настати навіть за послуги, надані за кордоном. У Німеччині заборонено посередництво, а закон про захист ембріонів обмежує проведення штучного запліднення. Великобританія дозволяє сурогатне материнство, але забороняє комерційну модель та посередництво, вимагаючи судового рішення для встановлення батьківських прав. Канада також забороняє оплату за сурогатне материнство чи його організацію, але дозволяє відшкодування витрат.
Основною проблемою України є не стільки сам факт існування сурогатного материнства, скільки слабке регулювання системи, що виникає навколо нього: посередники, фінансові питання, відповідальність та механізми дій у випадках зникнення сторін чи невиконання зобов'язань. У серпні 2024 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт, спрямований на врегулювання цієї сфери, проте він наразі перебуває на стадії опрацювання в комітеті.