Початок 8-ї ранку, центр Києва. Незважаючи на ранню пору, журналіст FaceNews уже декілька хвилин сидить у приймальні на вулиці Садовій, де чекає на лідера фракції «Самопоміч» у Верховній Раді Олега Березюка.
Він не вперше призначає нам ранню зустріч. У одному зі своїх інтерв’ю, коментуючи причини такого вибору, політик назвав себе «навченим жайворонком». Цього зимового ранку він вчергове виправдав цей образ. Незважаючи на ранню пору, за час нашої бесіди Березюк декілька разів відволікається на телефонні розмови, а близько дев’ятої має їхати на наступну зустріч, аби вже за годину повернутися на пленарне засідання парламенту.
Це наше друге інтерв’ю з політиком за останні два роки. близько двох років тому Ви говорили: «Я думаю, що Володимир Гройсман – це не найгірша кандидатура, яка могла би бути прем’єром». Тоді у мене склалося враження, що для Вас Гройсман – свого роду стримуючий фактор всередині політикуму. Як можете це прокоментувати?
Я і зараз кажу, що він кращий за всіх попередніх прем’єрів. Треба бути об’єктивним, він має хист управління. Він не має знань, але у нас мало хто має знання побудови держави. Його найбільша проблема, я це все більше бачу, це залежність від олігархічного режиму. Він, напевно, народився в цьому олігархічному режимі.
Тому ми будемо допомагати йому, тобто, використовуючи силу людей, тиснути. Бо, я думаю, йому більше немає кому допомогти. Під час прийняття бюджету-2018 в першому читанні було цікаво спостерігати, як він був обліплений тими, хто казав: «Я проголосую, дай мені три мільйони на церкву». Вони будуть першими, хто здасть, бо прийде інший та скаже: «Я вам дам чотири мільйони», і вони підуть. Тому ми зобов’язані допомогти.
Сьогодні державі потрібна стабільність влади. Її важко забезпечити, але влада буде стабільною, коли люди бачитимуть сенс цієї влади. І ми сьогодні маємо забезпечити сенс цієї влади, забезпечити, аби прем’єр-міністр, президент, парламент виконували свої функціональні обов’язки згідно демократичного підходу, забезпечували права на життя, свободу та власність людей.
Читаючи стрічку новин, складається враження, що Україна – це шахова дошка, де хтось постійно намагається перетягнути на себе ковдру. Як у таких умовах зберегти цей баланс?
Дуже важко. Це справді шахова дошка, де є декілька гравців різних рівнів. Гравці примітивні – це олігархи, які з одного боку, тримаються разом, тому що мають доступ до пирога, але, з іншого боку, всередині конкурують одне з одним та перетягають цю ковдру, бо в них є тваринний інстинкт взяти більше. «Можу з’їсти, не можу, але заберу». І вони між собою борються. «Народний фронт» є представником трьох олігархатів, «БПП» – чотирьох, ще там хтось, і вони живуть, як ті скорпіони в банці.
Але разом з тим, якщо з’являється загроза для них всіх, відбувається моментальне об’єднання. Прикладом цього є голосування за генерального прокурора, коли всі зливаються разом, бо це їхня безпека. Суперечки між «Народним фронтом» та «БПП» і є олігархічною конкуренцією за пиріг. Це один баланс, який треба брати завжди до уваги.
Крім того, є інші гравці – олігархи та люди. Ця конкуренція також відбувається. Представництво людей у Верховній Раді сьогодні є невеликим, але є. Тому треба бути дуже мудрим та уважним, на що не розраховують олігархи, щоб у цьому хаосі новин віднайти важливі новини. Це також не так просто побачити. Тому це дорога. Тільки сильний долає дорогу.
Нам іти ще чотирнадцять років?
Це, виходячи з біблійної притчі. Я, до речі, це все більше розумію. Дорога в сорок років континуального походу, тобто не може бути перерв. Саме тому так важливо берегти суверенітет. Ця дорога є складною і дуже цікаво, як її сприймає людина.
Я попрошу вас, ви багато спілкуєтеся з людьми, запитуйте їх, для чого Мойсею було сорок років водити людей по пустелі. Записуйте, які будуть відповіді. Основних буде дві – мають вимерти ті, хто пам’ятає рабство, та мають народитися та вирости ті, які не знають рабства. Мені дуже цікаво. А потім ми подивимося, яким буде баланс.
У мене є гіпотеза, що люди, які кажуть: «Треба, щоб вимерли», це люди постколоніального синдрому, тому що ця історія була у Радянському Союзі. А ті, хто говорять про те, що мають народитися, це вже вільні люди, які не знають колоніального минулого.