Життя на кістках та прибуткові кладовища
Степанець зазначив, що багато районів Києва побудовані на місцях колишніх кладовищ. Він згадав про історію Бесарабки, яка з'явилася на місці німецького лютеранського цвинтаря, а також про Личаківське кладовище у Львові. За словами історика, Байкове кладовище, одне з найдорожчих в Україні, часто стає об'єктом корупції та кримінальних оборудок. Він також нагадав про небезпеку підземних колекторів та малих річок Києва, таких як Либідь, які можуть призводити до трагічних випадків.
«Складається враження, що наша столиця побудована на кістках», — наголосив Кирило Степанець. Він пов'язує це з радянською політикою, яка часто знищувала старі пам'ятки, а також з природною циклічністю історії, коли старі місця забудови поступаються новим. Історик наголошує, що такі місця, як Либідь, часто стають причиною загибелі людей, особливо безхатьків, яких річка може просто змити під час сильних злив.
Метро, річки та забудова Києва
Щодо київського метрополітену, Степанець пояснив, чому досі не відкрили станції, заплановані між «Золотими воротами» та «Лук'янівською», а також на Троєщину. Він зазначив, що причиною є продаж територій під виходи зі станцій у 90-х роках, а також висока вартість будівництва. Однак, за його словами, технічні умови для будівництва метро на Троєщину вже існують.
Гід-історик також прокоментував ситуацію з забудовою Києва, зокрема в історичних районах, як-от Поділ. Він зазначив, що хоча деякі історичні будівлі відновлюються, зокрема завдяки приватним інвестиціям, багато з них руйнуються через відсутність глобального підходу та збитковий стан. Степанець висловив занепокоєння щодо забудови територій, які колись належали науковим інститутам, як-от у Китаєві, що може призвести до знищення зелених зон та антропогенного тиску на пам'ятки архітектури.
Він також зачепив тему «другосортності» лівого берега Києва, пояснивши, що це історично склалося через те, що частина лівобережжя увійшла до складу міста лише у 1923 році. Проте, Степанець наголосив, що сучасний Київ — це місто, яке розвивається, і лівий берег має свої унікальні історичні та культурні пам'ятки, такі як депо бензинового трамвая 1912 року на Лівобережній.
Чорнобиль, історія та особисті мрії
Особливу увагу Степанець приділив темі Чорнобильської зони, спростовуючи міфи про мутації та гігантських тварин. Він пояснив, що справжні мутації відбуваються на клітинному рівні, а вигадані історії про двоглавих свиней чи гігантських собак – це міфи. Історик також наголосив, що радіаційне забруднення в зоні неоднорідне, і деякі місця, як-от на південь від Чорнобиля, мають чисте повітря.
Степанець розповів про свій YouTube-канал, який почався як хобі, але став прибутковою справою. Він поділився історією про те, як перше відео про російські позиції в Чорнобильській зоні набрало понад 100 тисяч переглядів, що стало поштовхом до подальшого розвитку. Його найбільша мрія – розширити тематику каналу на незвичні місця планети, не залишаючи при цьому тему Києва.
Також гід-історик висловив свою думку щодо декомунізації та дерусифікації. Він вважає, що цей процес потрібен, але виступає проти знищення пам'ятників. Степанець пропонує переносити пам'ятки російських діячів у спеціальні музеї, щоб пам'ятати про негативні аспекти історії, але не забувати їх. Він зазначив, що радянська влада намагалася витерти все, що було до неї, і це призвело до її ж зникнення.