Генерал, посол… майбутній президент України? Лондонська «гра очікування» Валерія Залужного

Для коректного розуміння рекомендуємо за можливості ознайомитися з оригіналом англійською мовою.

Відмова відповідати на дзвінок від Дж.Д. Ванса після сутички Зеленського з Трампом відображає політичне шатро, по якому «герой війни» крокує відтоді, як його звільнили з посади головнокомандувача.

Шон Вокер, Київ Пн, 25 серпня 2025, 06:00

Одного дня на початку березня, через три дні після невдалого протистояння між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським у Білому домі, в українському посольстві в Лондоні запанувало пожвавлення телефонних ліній.

Команда Дж.Д. Ванса була на зв’язку й хотіла організувати розмову з Валерієм Залужним — послом України у Великій Британії й колишнім головнокомандувачем ЗСУ.

Віцепрезидент США відіграв ключову роль у провокуванні конфронтації між Трампом і Зеленським в Овальному кабінеті, сидячи на сусідньому дивані. Тепер Ванс та інші з орбіти Трампа, очевидно, прикидали потенційні альтернативи «проблемному» Зеленському.

Команда Ванса «намагалася скористатися різними дипломатичними та іншими каналами», аби додзвонитися до Залужного, розповів одне з трьох джерел, обізнаних із ситуацією, які спілкувалися з Guardian. Після консультацій з головою Офісу президента Залужний відмовився брати дзвінок.

Цей епізод віддзеркалює політичний канат, яким Залужний змушений іти відтоді, як Зеленський у лютому минулого року звільнив його з посади головнокомандувача і відправив до Лондона. З одного боку, звиклий працювати в суворій військовій ієрархії, Залужний лишається лояльним уряду, якому служить. З іншого — багато хто, і в Україні, і за кордоном, вважає його «природним» наступним президентом і підштовхує розпочати політичну кампанію.

Цей матеріал ґрунтується на інтерв’ю з кількома людьми з оточення Залужного, а також політичними інсайдерами, дипломатами та іншими, хто має безпосередні знання про описані події. Більшість просили анонімності через чутливість теми. Багато деталей публікуються вперше.

Вибори в Україні наразі не заплановані: голосування юридично й технічно неможливе, доки триває війна. Навіть найзатятіші внутрішні опоненти Зеленського не підтримують проведення виборів зараз, а після провалу в Овальному кабінеті відносини з Трампом також покращилися. Минулого тижня український президент знову побував у Білому домі — вже в більш приязній атмосфері.

Та всі в Україні розуміють: рано чи пізно політика повернеться. І коли це станеться, опитування свідчать, що Залужний, який очолив успішне відбиття російського наступу на початку війни, — єдиний кандидат, здатний скласти серйозну конкуренцію Зеленському.

Залужний ніколи публічно не заявляв про політичні амбіції й майже на всі запити про інтерв’ю відповідає відмовою. Його команда ретельно керує публічними появами в Лондоні, уникаючи заходів, де могли б пролунати незручні запитання. Водночас у посольство України — маєток неподалік Голланд-парку на заході Лондона — тягнеться стійкий потік «політичних паломників», які пропонують послуги, висловлюють підтримку або ж намагаються зрозуміти, чи планує генерал балотуватися.

Серед відвідувачів — українські депутати, активісти громадянського суспільства, представники заможних бізнесменів і навіть скандальний колишній радник Трампа Пол Манафорт, який навідувався до Залужного з пропозицією послуг політконсультанта в разі майбутньої кампанії. Залужний відмовив.

Іншим частим гостем був Андрій Єрмак — впливовий керівник Офісу президента. Під час зустрічі в листопаді, за словами обізнаного джерела, Єрмак запропонував Залужному офіційно приєднатися до політичної команди президента, аби показати єдність напередодні можливих виборів.

Залужний відмовив, але пообіцяв лояльність — у певних межах. За словами джерела, він пообіцяв Єрмаку не критикувати Зеленського публічно, доки триває війна, і запевнив, що не влаштовуватиме Банковій неприємних сюрпризів. «Якщо я вирішу йти в політику, ви першим дізнаєтесь про це від мене приватно», — сказав Залужний.

Поки що такого повідомлення не надходило, хоча в Києві дедалі більше переконані: він готується до політичного старту. Генерал обережний навіть у приватних розмовах із близькими соратниками, але багато хто припускає, що він просто вичікує слушний момент.

«Він обрав найрозумнішу тактику, — каже політолог Володимир Фесенко. — Остаточне рішення ухвалить лише в останню мить — безпосередньо перед виборами».

Залужному було 48, коли Зеленський у липні 2021-го підвищив його до головнокомандувача — крок, що став сюрпризом для більшості військового керівництва, включно з самим генералом.

«Залужний був сміливим і амбіційним командиром, але водночас трохи «шалопутним» — більш відомим тим, що жартував із бійцями, ніж жорстко їх дисциплінував», — писав журналіст Саймон Шустер у біографії Зеленського. Саме ця відкрита, нестандартна вдача й сподобалася Зеленському — колишньому коміку й актору, який за два роки до того сенсаційно став президентом.

За кілька місяців після призначення Залужного Росія почала стягувати війська до кордонів. Адміністрація Байдена публічно попереджала: Володимир Путін може планувати повномасштабне вторгнення. У проміжку між першими американськими попередженнями в жовтні 2021-го і вторгненням у лютому 2022-го Залужний наполягав на інтенсивнішій підготовці до можливого удару. Зеленський, однак, сумнівався, що загроза реальна, і вважав: навіть якщо так, надмірна підготовка посіє паніку й дасть росіянам привід для нападу.

На засіданні РНБО 22 лютого Залужний і тодішній міністр оборони Олексій Резніков виступали за запровадження воєнного стану, тоді як Зеленський остерігався паніки. У підсумку рада ухвалила м’якші заходи. Два дні потому Росія вторглася. Ці суперечки щодо підготовки до війни, які здебільшого відбувалися за зачиненими дверима й лишилися в тіні героїчної поведінки Зеленського після початку вторгнення, можуть знову опинитися в центрі уваги, якщо справді дійде до виборчої боротьби між ними.

Після початку вторгнення Зеленський спершу залишив військову стратегію своєму командувачу, а сам зосередився на мобілізації міжнародної підтримки Києва. Президент став міжнародним символом української незламності; Залужний набув культового статусу всередині країни як герой війни.

Згодом, однак, напруга між ними зростала. Майже кожне засідання зі стратегії закінчувалося розбіжностями. У команді президента також наростав дискомфорт через популярність Залужного, про що свідчили закриті внутрішні опитування. Здавалося, він перетворюється на недоторканний міф.

До лютого минулого року Зеленський урешті втомився. Після місяців спекуляцій він звільнив Залужного й оголосив, що відправляє його послом до Лондона, пояснивши рішення потребою «свіжих ідей» у війську. «Йдеться не про прізвища і тим більше не про політику», — сказав тоді президент. Втім небагато хто повірив. Залужний сприйняв нові накази спокійно. На приватній зустрічі вони розпрощалися тепло, а генерал навіть сфотографувався із Зеленським, аби показати: неприязні немає. Це була їхня остання «сидяча» зустріч.

Коли Залужний прибув до Лондона, британський істеблішмент зрозумів: нові дипломатичні відносини потребуватимуть делікатності. Багато високопосадовців зблизилися із Залужним і його командою під час війни, але вони усвідомлювали: якщо тримати його в курсі військового планування, це може роздратувати київську адміністрацію і виявити неповагу до Олександра Сирського — наступника Залужного на чолі війська.

«Було ухвалено рішення, що попри численні теплі особисті зв’язки відносини буде перезавантажено до більш традиційного дипломатичного формату під керівництвом Форін-офісу», — сказав британський оборонний посадовець.

Для Залужного, який перші два роки війни провів у стані затяжного адреналінового недосипу, нове життя в Лондоні стало дивним переходом. Він публікував селфі з дружиною на платформах метро і під час прогулянок уздовж Темзи. Подружжя навіть зрідка ходило в театр — зокрема перед Різдвом на виставу «Барселона» з Лілі Коллінз. Надзвичайно ретельна перевірка будівлі безпеки перед виставою змусила персонал припустити, що приїде хтось із королівської родини, розповіло джерело в театрі. Коли прибуло таємниче VIP-подружжя, всі розгубилися: ніхто їх не впізнав.

Удома ж, де Залужний має друге за впізнаваністю обличчя в країні, фото з його нового життя заходили не завжди. Мрійлива чорно-біла зйомка для українського Vogue нещодавно породила хвилю саркастичних мемів. Водночас Залужний підтримує зв’язок з багатьма командирами і стежить за бойовою обстановкою з захищених екранів у своєму офісі, куди транслюється «жива» картинка з поля бою. «Валерій Федорович пішов з війни, але війна з Валерія Федоровича — ні», — сказав один із соратників.

У приватних розмовах Залужний не підтверджує, що планує йти в політику, але дозволяє собі міркувати, яку платформу міг би запропонувати, якби вирішив балотуватися. Ті, хто поруч, кажуть: за взірець він бачить Ізраїль — попри нинішні криваві дії в Газі — як малу країну, оточену ворогами й повністю сфокусовану на обороні.

Він позиціонував би себе як жорсткого лідера воєнного часу, який пообіцяє українцям «кров, тяжку працю і сльози» в обмін на порятунок держави, апелюючи до Вінстона Черчилля. В одній приватній розмові він сказав: «Не знаю, чи готовий український народ до цього, до таких жорстких рішень».

Після того як Трамп принизив Зеленського в Овальному кабінеті в лютому, український президент полетів до Лондона, щоб зіставити стратегії з Кіром Стармером — як краще полагодити відносини. Ситуація здавалася критичною, і дехто в американській адміністрації відкрито обговорював механізми, як можна було б замінити українського президента. «Не знаю, чи зможемо ми колись працювати із Зеленським», — заявив сенатор-республіканець Ліндсі Грем, публічно запропонувавши йому піти у відставку. Невдовзі після цього офіс Ванса спробував з’єднатися із Залужним.

Valerii Zaluzhnyi has the second-most recognisable face in Ukraine and is considered a war hero. Photograph: Global Images Ukraine/Getty Images

Для Залужного, якими б не були образи на Зеленського, ставати на бік команди Трампа проти свого президента було неприйнятно. Він зустрів Зеленського в лондонському аеропорту і виклав у соцмережах їхнє рукостискання. «Дорога попереду буде непростою, але разом ми подолаємо кожен виклик», — написав він. Це був показовий жест єдності в одну з найнижчих для України митей від початку повномасштабного вторгнення.

«Багато його прихильників не зрозуміли, чому він так зробив», — каже джерело з оточення. «Але це була його принципова позиція: Україну принизили, і ми маємо бути єдині».

Така обережність починає дратувати частину опонентів Зеленського в Києві, які вважають Залужного найкращим шансом на політичні зміни. «Він військовий: розуміє, як виконувати накази й працювати в структурі, але не розуміє, як маневрувати політично», — сказав колишній високопосадовець, який сподівається переконати Залужного балотуватися. «Справжній лідер мав би прийняти дзвінок від Ванса, мав би діяти. Але як його переконати?»

Інше джерело — також колишній високопосадовець, знайомий із Залужним — вважає, що генерал надто остерігається внутрішньої дестабілізації, аби запускати політичну кампанію проти Зеленського. «Я не вірю в бій двох «Зедів» — це був би розкол для країни, і не думаю, що він на таке піде. Тож, на мою думку, він висунеться лише якщо Зеленського вдасться переконати відійти», — сказав співрозмовник.

Минулого місяця Залужний приїхав до Києва на шестиденний саміт українських послів. Дипломати слухали виступи Зеленського та військового керівництва й відвідували прифронтові райони Запорізької області. Для більшості це була рідкісна можливість на власні очі побачити війну, аби донести враження до країн перебування. Для Залужного це, мабуть, було сюрреалістично — повертатися на фронт у складі дипломатичної делегації.

«Він був привітним, але обережним», — розповів інший посол, який був присутній. «Було видно, що він не надто розкривається з незнайомими — він не знає, хто на чиєму боці».

Protesters demonstrate against plans to remove the independence of the two anti-corruption agencies in Kyiv in July. Photograph: Tetiana Dzhafarova/AFP/Getty Images

Випадково саміт збігся з хвилею вуличних протестів у Києві проти планів влади послабити незалежність двох антикорупційних органів. Мітинги налякали команду Зеленського й спричинили швидкий відкат. Дехто сподівався, що саме це стане моментом, коли Залужний публічно розірве з президентом. «Багато хто чекав, що він щось скаже, але він промовчав», — зазначає опозиційна депутатка Інна Совсун.

Після саміту Залужний затримався в Києві ще на тиждень і провів численні зустрічі з різними політичними та громадськими діячами. Поповзли чутки, що він нарешті «промацує» можливу майбутню команду.

Люди з його оточення заперечують, що йшлося про політику. «Він багато разів казав: поки триває війна, ми маємо працювати на порятунок країни, а не думати про вибори — і це не змінилося», — каже Оксана Тороп, колишня журналістка BBC, нині медірадниця Залужного. «Він спілкується з багатьма людьми про оборону й безпеку, але це не має стосунку до виборів», — додає вона.

На запитання, чи сприймає Офіс президента Залужного як політичну загрозу, радник глави ОП Михайло Подоляк відповів: «Залужного президент розглядає як частину команди — посла у важливій країні… У будь-якому разі зараз немає реального політичного процесу».

А що буде, коли політичні процеси відновляться — коли б це не сталося? «Я не готовий казати, що тоді відбудеться і як можуть діяти різні люди», — сказав Подоляк. «Усе дуже непередбачувано».

Невелике прохання

За 200 років існування десятки мільйонів людей довірилися безстрашній журналістиці Guardian, звертаючись до нас у хвилини кризи, невизначеності, солідарності та надії. Понад 1,5 мільйона прихильників зі 180 країн фінансують нас — зберігаючи видання відкритим для всіх і рішуче незалежним. Чи підтримаєте й ви нас?

На відміну від багатьох інших, Guardian не має акціонерів і мільярдерів-власників. Лише рішучість і пристрасть до високоякісної глобальної журналістики, завжди вільної від комерційного чи політичного впливу. Така журналістика життєво необхідна для демократії, справедливості та для того, щоб вимагати більшого від сильних світу цього.

І ми надаємо все це безплатно — кожному. Бо віримо в рівність доступу до інформації. Більше людей можуть стежити за подіями, що формують світ, розуміти їхній вплив на спільноти та надихатися на дії. Мільйони отримують доступ до правдивих новин незалежно від можливостей платити.

Чи малий, чи значний — ваш внесок підтримає нашу роботу на роки вперед. Якщо можете, оформіть щомісячну підтримку: це займе менше хвилини, а ваш вплив щомісяця буде відчутним для відкритої, незалежної журналістики. Дякуємо.