Технологічна деградація та втрата автономності
Експерт нафтогазового ринку Андрій Закревський зазначає, що модернізація російських НПЗ у період 2014–2022 років повністю базувалася на західних ліцензіях та сервісах. Після виходу з ринку таких гігантів, як UOP та Halder, Росія втратила доступ до критичного обладнання та каталізаторів.
Наразі зафіксовано понад 120 успішних влучань по об'єктах енергетики. Головна проблема для агресора — неможливість швидкого відновлення складних ректифікаційних колонок. Це призвело до того, що на травень 2026 року:
Читайте також: Екологічна катастрофа у Туапсе та зерновий скандал з Ізраїлем: підсумки 1526-го дня війни
- Видобуток нафти впав до 8,7–9,2 млн барелів на добу.
- Доходи галузі скоротилися з 200 млрд доларів (у 2022-му) до прогнозованих 95 млрд доларів.
- Глибина переробки на таких заводах, як Туапсинський, відкотилася з 98% до 60–65%.
Ефект «мазутного корку»
Одним із найважчих наслідків ударів став так званий «мазутний корок». Через виведення з ладу установок глибокої переробки заводи вимушені виробляти переважно мазут замість бензину. Оскільки попит на нього низький, а логістика на Півдні заблокована атаками на термінали Новоросійська, резервуари НПЗ переповнюються.
Це створює ланцюгову реакцію: переповнені сховища змушують зупиняти заводи, а зупинка заводів веде до консервації свердловин у Сибіру. У складних умовах вічної мерзлоти зупинка свердловини часто означає її повну втрату через падіння пластового тиску та застигання нафти в трубах.
Логістичний колапс та паливний дефіцит
Південний та Балтійський логістичні вузли перебувають у стані повільної деградації. У Новоросійську активність порту впала до 40% через ризики для танкерів та зростання вартості страхування. На Балтиці ситуація ускладнюється позицією європейських країн та дефіцитом криголамного флоту, що залишився без запчастин.
Наслідки для внутрішнього ринку РФ:
- Дефіцит пального зафіксовано у 45 регіонах Росії.
- Ціни на АЗС зросли на 30–40%, а на «чорних ринках» Далекого Сходу сягають 300 рублів за літр.
- Уряд РФ вимушений використовувати військові резерви пального, щоб забезпечити посівну кампанію 2026 року.
Висновки
Росія стрімко повертається до примітивної сировинної моделі 70-х років. Частка експорту сирої нафти злетіла до 72%, тоді як експорт нафтопродуктів обвалився до критичних 3–5%. Це позбавляє бюджет країни доданої вартості та мільярдів рублів, необхідних для ведення війни. Кожен наступний удар по інфраструктурі на кшталт Туапсе чи Усть-Луги лише поглиблює цей параліч, роблячи деградацію сектору незворотною.
Читайте також: Удар по Туапсе, канібалізм у ВСРФ та технологічний прорив України: головне за 1525-й день війни