Зокрема, ім’я Олега Дмитренка, колишнього народного депутата й бенефіціара СТОВ «Батьківщина» або Володимира Фролкова, юрисконсульта того ж товариства. Ці особи вже не один десяток років фігурують у публікаціях щодо аграрних конфліктів, «земельних» історій, корпоративних суперечок та кримінальних проваджень.
Наприклад можна відзначити такі статті як: «Зарвавшийся помещик. Уголовные дела Олега Дмитренко»:
або «Керівництво НААН та народний депутат блокує роботу дочірнього агропідприємства на Чернігівщині»:
На протязі багатьох років ЗМІ писали і про «війну» між СТОВ «Батьківщина» із компанією Кернел і про багаторічні суперечки пов’язані із державним підприємством «Іванківці» і ось зараз ці ж самі прізвища і те ж саме товариство знову опиняється в середині скандалу пов’язаного з черговим державним підприємством на цей раз – державним підприємством «Рихальське» Фонду державного майна України.
На цьому тлі події в Рихальському виглядають не поодиноким інцидентом, а продовженням типової для останніх десятиліть схеми впливу на державні агропідприємства. Поки вказане підприємствоперебувало під управлінням НААН, окремі групи мали фактичний контроль над його ресурсами. Перехід підприємства до сфери управління Фонду держмайна України, призначення нового директора і проведення інвентаризації знаменували кінець цієї практики. Саме це, а не надумані «страшилки», і спровокувало конфлікт.
Протягом останнього року законно призначене керівництво фіксувало неодноразові випадки недопуску, блокування роботи, страйкової активності з боку колишніх працівників підприємства, яке очолював колишній директор Корецький та вже відомий Фролков. Замість того щоб у законний спосіб передати справи та дати можливість провести аудит представникам Фонду державного майна, вказані особи підбурювали місцевих мешканців та регулярно поширювали дезінформацію.
Кульмінацією цього протистояння став напад 1 грудня 2025 року. Близько 13:00 на територію ДП «Рихальське» увірвалася група приблизно з 50 осіб. Вони зламали металеві ворота, розтрощили замки та силоміць проникли на територію. У той момент на території перебували лише троє працівників: юриста Віктора Боброва, директора філії Олександра Шевеля та сторожа Дениса Олійника фактично утримували силою, застосовували газові балончики, погрожували і змушували відступити. Інша частина нападників у цей час ламала двері приміщень, зривала замки та виносила майно — шланги, інструменти, обладнання, бензопили, запчастини.
Після цього нападники підпалили дві охоронні будки й кидали пляшки із запалювальною сумішшю на територію. Якби не дощ, який у той момент почався, пожежа могла б перекинутися на техніку та будівлі. Всі ці дії мають ознаки тяжких кримінальних правопорушень.
Серед присутніх були помічені і обличчя, вже згадані у кримінальному провадженні щодо розтрати державного майна (ЄРДР № 42025062240000023). Поява цих осіб у нових подіях формує чіткий логічний ланцюг: ті, хто мав інтереси в минулому керуванні підприємством, тепер намагаються будь-якими засобами не допустити встановлення державного контролю.
На цьому тлі робота держави виглядає значно спокійнішою та конструктивнішою. Нове керівництво проводить інвентаризацію, ремонтує приміщення, упорядковує документи, налагодило офіційний продаж молока, і вперше за тривалий час гроші підприємства надходять саме на державні рахунки, а не «кудись у бік». І саме це — головна причина агресії тих, хто багато років користувався ресурсом безконтрольно.
Конфлікт у Рихальському — це не історія про «селян проти держави». Це історія про державне підприємство, яке роками перебувало під впливом приватних груп, і яке тепер повертається під повний контроль держави. А кожного разу, коли держава повертає собі своє, ті, хто звик заробляти на бюджетних активах, називають це «рейдерством».
Час і слідство поставлять крапки над «і». Але вже зараз очевидно: ті, хто сьогодні найгучніше кричить про «порятунок підприємства», насправді намагаються врятувати не Рихальське – а власні схеми минулого.