Масла в вогонь підлила заява нардепа Є. Фірсова, що олігарх Р. Ахметов і голова фракції "Опоблоку" Ю. Бойко почали систематично літати до Москви і про щось там домовлятись.
Також Фірсов заявив, що у Росії немає планів визнавати окуповані території самостійними державами, тому що це дуже дорого. Напроти, "завдання Росії зараз - зруйнований, бідний, зазомбований Донбас всучити назад Україні. Щоб це був такий троянський кінь, який би намагався впливати на політику країни, вибирав делегатів до парламенту, легітимних представників в органи влади. Щоб той Донбас, який не контролюється і який ми вважаємо терористичним і чужим, щоб він нас послаблював і був каменем, прив'язаним до ноги України. Я це кажу як людина, яка прожила 25 років в місті Донецьку, у якої там залишилися родичі, друзі, однокласники. І жодним чином на цей російський план, який тут лобіює і просуває Медведчук, нам не можна вестися", - заявив політик.
Я не жив у Донецьку 25 років, але перебуваючи в зоні АТО вже десятий місяць, теж маю деяку уяву та власну думку щодо людей вказаного регіону. Так от я не бачу проблеми у цих виборах. Проблема в іншому, що за два роки війни, держава зробила дуже мало, щоб переорієнтувати мешканців Донбасу, що мали не досить проукраїнські погляди в свій бік, і саме тому й лунають такі фрази як – "зазомбований Донбас всучити назад Україні".
Я не є мешканцем цього регіону, хоча полюбив його не менш, а ніж рідну Хмельниччину, але мені, як Українцеві прикро чути "від Донецького", що частину України хтось там хоче "всучити назад" тій самій Україні. Це навіть алогічно, а ще й досить аморально розкидуватись землями, за які полягли тисячі українців, як і вважати "той Донбас, який не контролюється – терористичним і чужим".
Дивна логіка у шановного нардепа. Єдине, що тут хоч якось пояснює так це те, що він прожив 25 років у Донецьку. Мабуть це безслідно не проходить, судячи з його ж висловів про зомбування. Бо якщо якесь опудало, накшталт Плотніцького чи Захарченко, захопило вже згаданий Хмельницький або Київ, де зараз проживаю, в мою голову й думка не сягнула лише через це назвати їх "терористичними і чужими".
Впевнений, саме через таке "професійне і любляче" ставлення до проблем Донбасу, зокрема й з боку "мешканців" Верховної Ради, які невідривно поєднанні з проблемами всієї країни, ми й досі по вуха сидимо у тих самих проблемах. Що ж до самих виборів, то справа тут не в Донбасі і не в позиції західних партнерів щодо нього.
Доречи, питання щодо відновлення безпеки на Донбасі має стати першим у виконанні Мінських домовленостей, без цього там не можна проводити вибори або чекати від Верховної Ради імплементації відповідного законодавства – таке переконання під час промови перед слухачами Києво-Могилянської академії висловив Посол США Джеффрі Пайєтт. Може він теж зазомбований, чи грає на боці Путіна?
Але ж поглянемо на останнє дослідження Київського міжнародного інституту соціології, згідно якого, Ю. Тимошенко випередила П. Порошенка у президентському рейтингу – 10,9% українців проголосували б за неї і 9,3% – за нинішнього главу держави, якби вибори президента України відбувалися в середині березня ц.р., за ствердженням фахівців інституту.
Так от, на мою думку саме тут і криються усі наші проблеми, а не у виборах на Донбасі, "зомбуванні", чи "російському плані щодо всучення назад терористичного і чужого Донбасу в Україну". Якщо б ми за два роки, як того очікувала більшість простих людей, що повстала проти свавілля влади, спромоглись насправді показати своє європейське нутро та козацький норов, то сьогодні не те що "зазомбований Донбас", а й більша частина не менш зазомбованої Росії навколішки благала б її окупувати будь-яким чином, аби позбутись їх Путіна, як страшного сну, але нажаль, маємо лише заумні балачки про "російський план, на який нам не можна вестися" та каруселі з рейтингами, в яких нам знов підсовують "вчорашніх героїв", які два десятиліття грабували країну і фактично й привели її до цієї страшної кровавої трагедії. Ніби окрім них, інших в світі не існує і лише вони будуть вічно по колу ходити, як ті віслюки, що качають воду з криниці, змінюючи час від часу один одного та висмоктуючи кров з країни, бо багата ще та криниця і є що качати та за для чого по колу ходити…