Проста публічна констатація факту відсутності Коаліції в Парламенті потребувала у парламентарів більше місяця, хоча практично всім громадянам було зрозуміло, що її нема.
Наявний Парламент та Президент спробували переконати українську громаду у тому, що нинішній склад Парламенту здатен створити нову Коаліцію та новий Уряд.
Наскільки це взагалі можливо і чи є сенс у переформатуванні нинішньої влади?
Давайте подивимось.
"Радикальна партія" не ввійде до нової Коаліції, оскільки її вимоги не враховані: відмова від особливого статусу для Донбасу, заборона на продаж сільгоспземель, заборона на підвищення пенсійного віку, скасування оподаткування пенсій.
"Самопоміч" не ввійде до нової Коаліції, оскільки її вимоги не враховані: вона не вірить в серйозні реформи в Україні, в прийняття закону про пропорційні вибори та відкриті списки, в вибори нових ЦВК та генерального прокурора.
"Батьківщина" може ввійти в Коаліцію, але висуває ще більший список вимог, ніж обидві попередні фракції – 18 законів, зокрема по податку землі, по мораторію на продаж землі до 2020 року, по тарифах, по ренті на газ, по оподаткуванню пенсій.
Тобто три фракції з колишньої Коаліції висунули вимогу у вигляді ультиматумів. А Тимошенко прямо заявила: "Ми не віримо жодному слову жодного уряду, жодному слову депутатських фракцій, керівників держави, тому що скільки разів нам казали, що все буде зроблено, а потім нічого не відбувалося".
Тобто в країні не тільки недовіра громади до нинішньої влади. У нас в Парламенті недовіра міноритарних фракцій Коаліції до мажоритарних фракцій.
Як бачимо, ці три фракції намалювали чітку позицію, яка відокремлює інтереси громади від інтересів нині діючих владних чи мажоритарних фракцій Коаліції – БПП та НФ.
У самих мажоритарних фракціях теж криза.
"Народний Фронт" до останнього обстоював продовження існування нинішнього Уряду, не маючи ні підтримки української громади, ні підтримки Парламенту, ні навіть підтримки БПП і самого Президента. Водночас в новому Уряді НФ теж претендує на своїх представників, що виглядає несправедливо.БПП провела кадрову чистку незгідних з її політикою. Також БПП є ініціатором створення нової Коаліції та нового Уряду. Схема цього подається дуже негідно і принизливо для України – Президенту потрібно відзвітувати в США про подолання політичної кризи.
Але чи є взагалі сенс у переформатуванні нинішньої влади, тобто в створенні нової Коаліції та нового Уряду?
Адже мажоритарні фракції ніяк публічно не відреагували на звинувачення свого ж представника у корупції Президента та Прем'єр-міністра. Тобто владні фракції не дали політичну оцінку першому досвіду реформ, який призвів до кризи. Виникає просте запитання до правлячого класу – навіщо вам Парламентська Коаліція та публічна Коаліційна Угода, якщо ви не здатні зберігати довіру в Коаліції та виконувати цю Угоду? Вам це потрібно, щоб відзвітувати в США та в ЄС?
Але який сенс для української громади у новій Парламентській Коаліції та Новій коаліційній Угоді, якщо ви навіть публічно не проаналізували причини краху попередніх?
Тому сенс продовження існування нинішньої влади у переформатованому вигляді дуже примарний.Навіть створені нова Коаліція та Новий Уряд не дадуть змоги подолати політичну кризу. Нова Коаліція та Новий Уряд не можуть відновити довіру в Парламенті і, що більш важливо, не відновлять довіру громади до влади.
В цьому сенсі немає різниці, входять міноритарні фракції у Коаліцію чи не входять. Їх умови шантажу – це фактично пункти їх програм на позачергові парламентські вибори.
Єдиний сенс, який можна побачити у нинішньому переформатуванні влади, це дати Парламенту можливість прийняти новий закон про вибори, призначити новий ЦВК та створити тимчасовий Уряд на час перевиборів.