Спостерігаю, що в інтернеті почалася хвиля критики Віталія Шабуніна, глави громадської організації «Центр протидії корупції». Закидають, що він приховав (!) і не вказав у декларації свою земельну ділянку під Києвом. Демонструють відеозйомку з коптера, прочерки в декларації тощо.
Це знайомо мені, як нікому, бо свого часу теж пройшов через аналогічне випробування – піар-атаку «за декларацію». Тут головне – зібрати всіх охочих журналістів (на щастя, у нас вистачає прискіпливих, але неупереджених) і відверто пояснювати їм усе, що вони хочуть знати.
Це тим більш необхідно зробити, що Віталія обвинувачують у поданні недостовірної декларації про доходи та спробу приховати свої статки при формуванні Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, яку Шабунін зараз очолює.
Я є членом Комітету ВР з питань протидії та запобігання корупції, тому НАБУ є об’єктом нашої з колегами по Комітету посиленої уваги. Ми політично відповідаємо за дотримання цим органом вимог українського законодавства. Будь-який скандал коло НАБУ – це колосальна загроза для боротьби з корупцією в державі.
У разі, якщо підтвердиться, що декларація про його доходи не відповідає дійсності, то керівник НАБУ Артем Ситник буде зобов’язати виключити з Ради НАБУ не тільки Віталія, але й ще двох представників «Центру протидії корупції». Бо в Положенні про Раду громадського контролю НАБУ, затвердженого Указом Президента України від 15.05.2015 №272/2015, зазначено, що відповідальність за подання недостовірної інформації під час конкурсу з формування складу Ради несе не тільки той, хто балотувався, але й та організація, яка його висунула.
Свого часу для надання пояснень з приводу моєї декларації про доходи я запросив екс-колег на чай до себе додому, де показав майно й документи. Раджу Віталію вчинити так само й публічно пояснити розбіжності між декларацією про доходи, поданої ним до НАБУ, і даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Очевидно, що ті, хто борються з корупцією, мусять демонструвати подвійну відкритість. І ще раз наголошу, що для таких випадків потрібен третейський суд, суд честі – щоб будь-яка публічна особа, будь то політики Луценко чи Шабунін, чи будь-хто інший, мали можливість захистити свою честь та гідність. Ну не українськими судами ж послуговуватись.
Сподіваюсь, Віталій не сприйме мою пораду як першоквітневий жарт.