Це – дуже серйозний сигнал. Ми маємо факт, що під носом у українських спецслужб, у проблемному місті проросійські угруповання змогли організувати бойовий підрозділ, успішно здійснити силову акцію, і відійти, не будучи ані затриманими, ані навіть ідентифікованими. Це означає, що українські тили відкриті для подальших атак ворога, а українська влада – слабка і нездатна себе захистити, майже так само, як рівно два роки тому.
Очевидно, що Путін з пропагандистською метою «розігріває» місто напередодні пам’ятної дати 2 травня – коли у 2014 році в центрі Одеси сталися сутички між прихильниками Росії та їх опонентами. Тоді, внаслідок спеціально організованої міліцією та російськими агентами провокації, з обох боків загинули люди.
Нагадаю, внаслідок недавнього офшорного скандалу з витоком інформації щодо власників панамських офшорів було опубліковано інформацію щодо наявності у мера міста Геннадія Труханова російського громадянства. Про-західний очільник Одеської області Михайло Саакшвілі неодноразово заявляв про неприпустимість цієї ситуації та вимагав від відповідних органів влади щось з цим зробити, але не був почутий.
Чому сьогодні сталася така подія?
По-перше, політика. Допустити росіянина, ФСБшника, корупціонера на посаду мера міста, котре насичене агентурою Кремля і котре ця агентура бачить базою свого майбутнього антиукраїнського повстання – це політична позиція нинішньої влади, її «мирний план». Замирення України з п’ятою колоною Москви благословив Захід – йому аби по швидше знизити температуру протистояння, а що буде завтра – Захід не хоче розуміти.
Таким чином, через обрання мера-сепаратиста російські сили отримали необхідний їм ресурс легітимності у Одесі.
По-друге, це відсутність реформ у галузі національної безпеки і оборони. Усе це стало можливим через те, що дискусію щодо необхідності захисту національних інтересів Порошенко та його політичні партнери намагаються витіснити із інформаційного поля. Порядок денний щодо обороноздатності країни перманентно намагаються підмінити чимось іншим, щоб приховати відсутність прогресу у цій найважливішій сфері.
Перш за все, це незадовільна робота СБУ та Нацполіції у Одесі (та й у цілому в Україні). Реформи у цих силових органах, якщо і були, то, на жаль, не створили адекватну спроможність цих відомств захищати суверенітет і територіальну цілісність країни. Досвід трагічних подій у Криму та на Донбасі, роль поліції та СБУ в сприянні сепаратизму не була концепуталізована та інтегрована у реформу органів правопорядку та національної безпеки. Активних учасників тих подій не залучали до розробки програми реформ. Заходів по виявленню та нейтралізації російських агентів у поліції ми не бачимо – цим займаються активісти, котрі переборюють спротив поліцейського начальства і добиваються звільненн відвертих сепаратистів.
Та й взагалі, план реформ поліції не існує у вигляді єдиного документу – спроби поміняти щось у поліції та СБУ носять хаотичний характер. «Реформування» тяжіє до косметичних, вітринних акцій та піару.
Щодо поліції – слід окремо сказати, що напередодні подій минулої ночі, росіяни організували вуличні акції, провокативний характер яких був видний неозброєним оком. На жаль, ніякого перешкоджання цим акціям з боку властей не було. Більше того, нова патрульна поліція Одеси неправомірно застосувала силу до проукраїнських активістів, чим дала позитивний сигнал росіянам.
На жаль, можна констатувати, що одеська поліція, попри спроби її реформувати, не справляється із завданням збереження правопорядку у місті, дуже важливому для української державності. Варто подякувати Європі та США за ті багатомільйонні гранти, котрі були надані команді керівника одеської області Саакашвілі. І дуже сумно бачити, що усі ці унікальні інвестиції наших західних партнерів поки що не дали головного результату – наявності у української держави інтелектуальних та організаційних сил для захисту проти гібридної агресії Росії.