Але у справжньому світі все трохи інакше. Абсолютна більшість населення РФ на даний момент - це епічне посміховисько з бовдурів, що страшенно радіють, коли кісельов або жиріновський знову на камеру бовкнуть черговий дибілізм. Але то їх вибір.
Світ дуже тісний, якшо хтось не в курсі. Зустрівся я нещодавно із старою знайомою, адептом іскандерів та ядрьоного попелу. В знайомої була дочка років 25, що теж чекала і вірувала в іванів з краснодарів, що врятують її від страшного та кривавого Правого Сектора. Далі мова піде лише про доньку.
У 21 столітті сучасні дівчата вже чекають на принца не на білому коні, вони чекають принца на білому лексусі. Але ватні панянки, які надивилися ватовізору на окупованих територіях, асобєнниє: вони увірували в бовдура івана на танку, родом із тамбову-ростову, що має стати опорою та захисником бєднай дєвачкі від праклятої Хунти.
Так само сталося і з дочкою моєї знайомої. Зазомбована молода дівчина все чекала свого принца із москальським акцентом, ненавиділа Хунту, шалено вірила в путєна та в те, що Україну придумали амєріканци. Віра в саме русскага мальчіка, котрий захистить її бідну та нещасну від Карателів, була сліпою та безмежною.
В 2015 році дівчина таки познайомилася з тим, чиї трупи палять у мобільних крематоріях. Принц був родом із самої духовної країни, а точніше - з якогось глухого села кубані. Мама дівчини була неймовірно рада майбутньому зятеві, вважала майбутній шлюб дуже перспективним. Іхтамнєти, а тим більше кадрові, заробляють набагато більше, воюючи на Донбасі, ніж місцева бидлота, тому за матеріальну складову відносин молодих людей, майбутня теща окупанта не переживала зовсім. Коротше кажучи, івана-окупанта обігріли та прийняли, як рідного.
Проте, історія кохання вийшла без хеппі -енду. Історія закінчилась логічно та духовно. Майбутня теща поїхала до родичів на декілька днів. Через день після від'їзду тещі дівчина пропала. Зв'язок з дівчиною також обірвався. Теща приїхала додому у пролетарський район і знайшла дочку. Дочка була в квартирі. Дівчина була вбита та залишена у квартирі. Іван-окупант з невідомого села кубані вимкнув телефон. Ключі від машини зникли. Машина зникла. Гроші з хати також зникли. Меблі з квартири також зникли. Мати пішла шукати правди до військової частини іхтамнєтов, але їй сказали, шо іван-окупант поїхав додому - ротація пройшла у частині. Нещодавно було 9 днів з дня смерті дівчини, що чекала івана-окупанта.
Мораль: кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. [Т. Шевченко ].
P.S. Хочеш допомогти Карателям у геноциді русскіх мальчіков Це дуже просто. Інструкції на сайті http://hunta.in.ua/