Причому ціна цього виходу іноді дуже висока. Але тим не менше, з позиції часової дистанції виглядає так, що саме закладені під час кризи рішення цих політиків ставали фундаментом майбутнього світового порядку.
Так було під час Першої світової війни. Так було під час Другої світової війни. Так було під час Холодної світової війни. Але чи буде так цього разу – під час нинішньої світової кризи?
Сучасна політика в США, Китаї, Європі та Росії не показує навіть претендентів на тих, хто був би здатен приймати рішення, які би вирішували питання кризи. Феномен Путіна для світу полягає у тому, що решта політиків впливових країн світу такі ж недалекі, як і Путін, але менш рішучі.
На мій погляд це відбувається тому, що нинішня криза незвичайна – вона не схожа на кризи ХХ століття. Світ вперше опинився перед необхідністю створення саме цілісної світової системи життя без поділу світу на сфери впливу – надто вже високою стала коннективність світу та його взаємозалежність.
Вперше перед світом з'явився виклик створення єдиного людства і побудови наднаціональних політик саме на цій основі. І перед цим викликом пасують всі цивілізаційні інструменти та інститути.
Аристократичні інститути підготовки всередині старих впливових родів політичної еліти зазнали поразки, бо надто захопилися застарілою філософією минулих століть і не спромоглися витворити нову філософію. Аристократи в принципі не розуміють, що відбувається зі світом і куди він котиться.
Демократичні інститути з їх опорою на науку теж зазнали поразки, тому що вихід з ситуації нинішньої світової кризи можливий лише через нові сфери інтелектуального фундаментально-транзитологічного осягнення світу, які мають принципово інші підходи, ніж наука.
Геніальні одинаки, якщо ми їх здатні розглядіти та впізнати, не підтримуються ні аристократичними родами, ні демократичною більшістю, бо комунікативна сфера поширення їх ідей заблокована потужними засобами архаїзаційної пропаганди у світових ЗМІ.
Людство у глухому куті та у цейтноті.
Політика впливових країн не дає нам сподівання на краще: все більше схожа на клоунаду політика США, шарахання і метання британської політики, неадекватність французької політики, млявість німецької політики, безперспективність кривавої і нерозсудливої російської політики, невизначеність і зануреність у власні проблеми китайської політики. Все це ознаки дезорієнтації світової політики.
Тотальна дезорієнтація світової політики правлячих класів впливових країн, поширена через світові ЗМІ на споживацький світ більшості, в принципі не дозоляє виникнути в жодному місці адекватній позиції цивілізаційного, а відтак і політичного, мислення.
В такій ситуації зростає впливовість маргіналів та екстремістів. І це наростання маргіналізму та екстремізму більш суттєва проблема, ніж тероризм чи навіть гібридні війни.
Світ уже в стані війни. Але правлячі класи більшості впливових країн намагаються уникати цієї війни на території США та Європи. Отже допоки війна не прийде в саме серце Європи та всередину США, правлячі класи впливових країн не схаменуться.
Причому даремно Китай сподівається уникнути цієї війни і скористатися плодами переможених – на цей раз так не буде, війна зачепить всіх. І даремно Росія намагається розпочати цю війну першою, сподіваючись отримати найбільші дивіденди, – у неї немає моделі майбутнього світу, а її власна уява про світ російськоцентрична, а отже поразкова.
Якщо впродовж найближчого часу людство не створить хоча б де-небудь позицію цивілізаційного мислення, спрямованого на перспективу єдиного людства, екстремізм швидко перетвориться на ще більш криваву війну.