Нещодавно Укрбуд, компанія свіжообраного народом України депутата Микитася, знищила будівлю за адресою Златоустівська, 35. Це був так званий флігель з ромашками, витвір кінця позаминулого чи початку минулого століття. Будівля свого часу мала статус нововиявленої пам’ятки, що означало, що руйнувати її не можна.
І от, її зруйнували. Піднявся скандал.
4 дні підлеглі Кличка мовчали, мов у рот набрали води. Нарешті, вийшов прес-реліз із заголовком «Флігель «з ромашками» на вул. Златоустівській, 35 ніколи не перебував на державному обліку як пам’ятка культурної спадщини».
Мені дуже прикро таке читати – бо враження, що це пише Укрбуд, а не київська влада. Навіщо виправдовувати забудовника? Навіщо транслювати інформацію, котра неповна, не дає можливості зрозуміти істину?
Я от про що.
У прес-релізі вказано, що, цитую «При перегляді та повторному вивчені даного об’єкту Науково-методичною радою Центру отримано додатково висновки профільних установ, а саме: Інститут «УкрНДІпроектреставрація» Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та НДІ памяткоохоронних досліджень Міністерства культури України, в яких визначено, що будівля є аварійною, такою що втратила частину свого об’єму та не відповідає критеріям об’єкта культурної спадщини».
Мовляв, науковці, експерти, фахівці сумлінно зібралися та ретельно вивчили стан пам’ятки, її характеристики та особливості, і в єдиному пориві вирішили, що це – не пам’ятка ніяка.
Але зверніть увагу на слово «повторно» в реляціях підлеглих Кличка. За цим непримітним «повторно» міститься ціла історія – на жаль, кримінально-детективного жанру.
Справа у тому, що ново виявленою пам’яткою ця будівля стала ще у 2011 році. На той час це був нормальний, функціонуючий будинок. Був у нього тільки один недолік – лише 2 поверхи. Звісно, це створювало спокусу зруйнувати його і на місці збудувати щось поверхів на 20. Власне, так далі і пішло.
За 5 років з пам’яткою ретельно «попрацювали». По-перше, у 2013 році визнали аварійною, і мабуть, одразу ж позбавили і статусу пам’ятки, але завадила революція.
Два роки було спокійно, а на третій будинок запалав, у лютому 2016-го.
Потім зібралася відповідна комісія і зафіксувала, що флігель «втратив частину об’єму», і взагалі вже на пам’ятку не схожий.
У вересні 2016-го, коли Микитась став депутатом парламенту, уже ніяких перешкод не було, і міська влада зняла охоронний статус із будівлі.
6 жовтня стало відомо, що будинок знищено остаточно. Ну, а далі ми отримали такий прес-реліз.
Напишу заяву про злочин за статтею 298, руйнування пам’ятки.
Окремо звернуся на Кличка, з проханням через прес-службу інформувати, які київські пам’ятки стають не пам’ятками розпорядженнями його підлеглих.