Під час Різдва та Нового року дуже хочеться вірити казкам. Також в цей час безліч дорослих ніби впадають в дитинство, бо свідомість стає особливо чутливою до всіляких див. Тобто Різдво та Новий рік це свого роду актуалізація сакрального і трансцендентного в масовій свідомості, коли профанне та утилітарне відходить на другий план.
Але от цього року новорічні та різдвяні казки Західного Світу виявилися не настільки багатими на дива, як це буває зазвичай.
Передчуття Великої Війни
На Заході тривають дискусії про Велику Війну.
Якраз на Різдво в Росії вийшла маніпулятивна, але доволі інформативна, стаття Сергія Карелова "Большой войны не миновать". В ній дається уявлення про дискусію на Заході між прихильниками концепції "Довгого Миру", що уособлюється Стівеном Пінкером, та прихильниками концепції "Великої Війни", що уособлюється Нассімом Талебом (та Вернором Вінджем як творцем уявлення про "технологічну сингулярність").
Походження концепції "Довгого Миру" зрозуміле для широкого загалу: будь-які сценарії близької війни псують бізнес та публічну політику, бо вони знищують у людей мотивації купувати все нові та нові речі, вкладати гроші в цінні папери та обирати тих же самих політиків.
Походження концепції "Великої Війни" мало зрозуміле для широкого загалу: воно є узагальненим уявленням про нестримний і гіперболічний розвиток технологій, коли людство змінюється принципово за багатьма напрямками – виникає штучний інтелект з можливістю його інтеграції з людським мозком (трангуманізм), виникає мережеве єдине людство, яке поглинає всі національно-культурні та економічні бар'єри, людство виходить за межі своєї планети Земля і відокремлюється в зовнішню цивілізацію, виникають принципово нові трансцендентні за своєю суттю мотивації (творчості, дарування, волонтерства), які поглинають мотивації споживання/збагачення.
Саме тому дискусія про Довгий Мир та Велику Війну така принципова.
Старий світ хоче Миру, Новий світ хоче війни.
Ситуація конфлікту концепцій досягла такого рівня, що дискусію щодо цього винесли на симпозіум Нобелевського комітету мира в Бергені 2016-го року.
Вже не вперше Талеб наводить математичні розрахунки, які показують, що насилля в світі зростає.
Вже не вперше Пінкер робить математичні розрахунки, які показують, що насилля в світі зменшується.
На згаданому симпозіумі за допомогою ще більш складнішого математичного апарату Талеб зробив два важливих висновки: 1) Гіпотеза про зниження насильства (протягом чи всієї історії або за останні 70 років) статистично недостовірна; 2) Оскільки у всій попередній історії війни з максимальним числом загиблих траплялися приблизно раз в 100 років, то 70+ років, що минули після Другої Світової війни, не можуть бути аргументом про будь-яку зміну тренду на зниження насильства в світі.
Отже математика говорить – Велика Війна невідворотна.
Чи можна уникнути Великої Війни?
Щоб відповісти на це питання, потрібно знати, що таке війна та які її причини.
Для цього я скористаюся уявленням з розділу "Війни з точки зору цивілізаційної антропології" зі своєї роботи "Основи цивілізаційної антропології" книги "Теорії перспективи".
"Війна – спосіб перетворення засновків, структури і горизонтів (трансцендентних меж) цивілізації в умовах відсутності надцивілізаційної позиції. Інакше кажучи, війни – найпростіший спосіб вийти в надцивілізаційну позицію для перетворення цивілізацій. Війни – єдиний спосіб по-справжньому порівняти і вибрати різні системи мотивацій і реалізацію різних структур трансценденції без надцивілізаційної позиції.
Як би не здійснювалася економічна, культурна і політична конкуренція, дійсно з'ясувати силу цивілізації можна лише в процесі війни з іншою цивілізацією. Окремі індивіди, соціальні групи і їх коаліції можуть як завгодно довго конфліктувати, проте лише війни проявляють зіткнення структур і систем мотивацій різних учасників конфліктів.
Тільки готовність віддати життя за свої цінності, що обгрунтовують ті чи інші системи / структури мотивації, дозволяє не просто оцінювати, а реально порівнювати їх. У цьому сенсі війни можливі не тільки між цивілізаціями, але і всередині цивілізацій."
Зараз світ опинився в ситуації, коли не якась окрема цивілізація є в кризі, а вся людська цивілізація в кризі.
Давайте спробуємо відповісти на такі запитання.
Чи готові маси людей відмовитися від комфорту і щоденного споживання задля болючих перетворень по зміні їх мотивацій, хоча б і за допомогою ЗМІ?
Чи готові бізнес-еліти вкладати прибуток у інновації та в створення принципово нових цивілізаційного рівня продуктів?
Чи готові політичні еліти поширювати нові ідеали, говорити складні і незрозумілі речі, знаючи, що їх не оберуть на наступних виборах?
Чи готові інтелектуали здійснювати філософську революцію, знаючи що це зробить з них маргіналів, відлучить від телебачення і знищить всі джерела фінансування їх роботи?
Ні, ніхто до цього не готовий.
Саме для цього і потрібна війна, яка просто буквально, щоденним винищенням великих мас людей, примушує маси людей та різні їх прошарки змінювати мотивації, примушує бізнес змінювати спосіб ведення бізнесу, примушує політиків змінювати політичні смисли і способи політичних дії та стимулює інтелектуалів до філософсько-гуманітарних інновацій.
Суть змін у кризовому світі в тому, щоб все змінювалось одночасно та взаємопов'язано. Тобто якщо навіть нам і вдасться змінити якесь одне середовище (наприклад, інтелектуалів чи навіть всю громаду), нам не вдасться змінити їх всі (найбільш упертими будуть політики та бізнесмени).
Чи можна підготуватися до Великої Війни?
Отже Великої Війни не уникнути. Можна просто пом'якшити її наслідки для тих чи інших територій-суспільств. Десь люди будуть більше готові до нового, десь будуть менше готові до нового.
Більше всього постраждають найбільш архаїзовані та агресовані країни-цивілізації. Тобто в сьогоднішніх уявленнях найбільшими жертвами Великої Війни буде Росія та Ісламський світ.
Китай, хоч і доволі архаїчний, але основне його спрямування – на інновації. До того ж в Китаї суспільство не настільки агресоване, як в Росії чи в Ісламському світі.
Європа теж доволі сильно постраждає – саме через прокрастинацію, яка поволі переходить в архаїзацію, і через привнесене ззовні агресування (емігранти).
Найменше постраждають США – великий інноваційний потенціал та традиційно низький рівень загального агресування. Вочевидь США скоро змушені будуть закриватися від емігрантів, бо хитрих та прагнучих комфорту людей в світі багато.
На обивательські запитання, типу "може купувати менше, заощаджувати гроші, накопичувати продукти та готувати бункер, щоб відсидітися?" існує доволі реалістична відповідь: 1) потрібно все купувати, як завжди, бо точний час війни невідомий; 2) гроші заощаджувати немає сенсу, бо нинішні гроші втратять своє значення під час війни; 3) бункер від війни не спасе, бо сучасна війна буде і проти тих, хто в бункерах.
Кожна нова війна породжує свої типи дефіцитів, які принципово незрозумілі з досвіду минулої війни. Тобто, точно не потрібно заощаджувати сіль та сірники. Інакше кажучи, можна подивитися на Крим та Донбас і зробити висновки вже – в дефіциті будуть інфраструктурні продукти (вода, газ, електроенергія) та соціальні продукти (правдива інформація, довіра, керованість господарюванням).
Такі дефіцити долаються лише технологічними інноваціями (самозабезпечення водою та енергоносіями, включно з електроенергією) та соціальними інноваціями (мережева довірча комунікація, а також мережеві структури самоуправління, самофінансування та самозахисту).
Шанс для України у підготовці до Великої Війни полягає у наступному: 1) максимально відсторонити правлячий клас зі старими мотиваціями від влади та багатства та дати дорогу представникам нового правлячого класу з солідарними мотиваціями; 2) працювати в інтелектуальному плані над новими уявленнями про Новий Світ і поширювати їх мережевим чином, дистанціюючись від домінуючого дискурсу в ЗМІ; 3) створювати нові самодостатні громади, які будуть здатні до самоорганізації, самофінансування, самозахисту.
Найкраща стратегія для українців – нікуди не тікати, а продовжувати розпочату Революцію. Чим більш інноваційним та чим менш агресованим буде українське суспільство, тим менше жертв у Великій Війні воно зазнає.