Тимчасове визнання паспортів "республік" використовується Росією як політичний тиск саме на українську сторону, а не на наших західних партнерів. Підкреслюючи тимчасовий характер визнання цих "документів", Путін намагається звинуватити Україну в порушенні взятих на себе зобов'язань, закріплених в Мінських угоди: проведення виборів, загальна амністія і особливий статус.
Розцінювати цей крок як перший хід у визнанні цих "республік" не варто, адже в планах Путіна - повернення цих територій України, але на своїх умовах.
Другий аспект - чисто внутрішній. Російські спецслужби прекрасно інформовані про політичну ситуацію всередині України, а саме - про невдоволення більшості населення торговими відносинами з окупованими територіями, які український уряд намагається прикрити гаслами про необхідність виплати зарплати українським шахтарям, які працюють на окупованих територіях. Приймаючи рішення про визнання "паспортів" цих "республік", російська сторона позбавляє український уряд можливості маніпулювати поняттям "український шахтар" на окупованих територіях. Буде важко пояснити необхідність збереження торгових відносин з тими територіями, населення яких має "паспорта", визнані РФ.
Однак, в цій ситуації є і позитивні моменти.
З визнанням "паспортів", нехай і тимчасово, населення окупованих територій, можє безперешкодно в’їжджати на територію Росії. Раніше для того, щоб проживати на території РФ, треба було або продовжувати термін перебування з настанням 90 днів, або просити про статус біженця. Процедури ці доволі тривалі і складні. А з прийняттям рішення про визнання "документів" все спрощується. Що це дає Україні? Це дає можливість "допомогти" населенню, яке вважає себе невід’ємною частиною "руського мира", виїхати на історичну батьківщину, в омріяну Російську Федерацію. Відповідно, щойно розпочнеться наступ українських військ, ті люди, які асоціюють себе з РФ, скористаються можливістю виїхати на територію сусідньої держави.
На моє переконання Україні слід зайняти жорстку позицію. Якщо Росія визнає "паспорти", тоді вона повинна взяти на себе і зобов’язання щодо соціально-економічного забезпечення, а це електрика, газ, вода, пенсійне забезпечення. В окуповані території українським урядом вкладено від 45 до 70 мільярдів гривень. Це фактично чорна діра, яка не дає можливісті нормально функціонувати і розвиватися українській економіці. Якщо порівняти з військовим бюджетом, який становить приблизно 100 мільярдів, то, виходить, що значна частина цього бюджету пішла на окуповані терени.
Водночас ,варто зазначити, що Росія не наважиться згодом замінити "паспорти" ОРДЛО на російські і таким чином на "законних" підставах захищати "своїх громадян". Російських паспортів не буде. Вони йдуть за сценарієм Абхазії, Придністров’я, Осетії. Це сталий сценарій для Росії. Першим кроком буде тимчасове визнання "паспортів", другим – якщо Україна не піддасться на шантаж, замороження конфлікту. Але жодним чином ніхто не видаватиме там російських паспортів, бо в РФ прекрасно розуміють, що ці мільйони населення окупованих районів Донбасу Росії у якості громадян не потрібні.
Росія не буде на себе брати додаткове економічне навантаження у вигляді фінансування цих територій на федеральному рівні. В керівництві РФ сидять прагматики і вони у будь-який спосіб намагатимуться реалізувати свій сценарій, а це повернення окупованих районів Луганської і Донецької областей у політичне лоно України на правах чи то федерації, чи конфедерації, чи особливого статусу.
Наразі, Росія намагається виставити Україну перед Заходом як країну, яка не виконує взятих на себе зобов'язань. Саме із цим була пов’язана ескалація конфлікту в Авдіївці. Коли військовий тиск не виправдав себе, росіяни перейшли до політико-дипломатичного, а саме:тимчасове визнання "паспортів".
Ключове слово, на яке не звертають увагу і маніпулюють поняттям – це тимчасове нововведення. На чому й грає Росія. Тобто, якщо Україна виконує взяті на себе зобов’язання щодо проведення виборів, загальної амністії і особливого статусу, то Росія, відповідно, знімає сам момент визнання "паспортів".
Наразі немає підстав хвилюватися і через українські підприємства на окупованих територіях, які нібито Росія збирається націоналізувати. Значна частина тих підприємств і так , по факту, є російськими. Ними напряму чи опосередковано володіють представники російського бізнесу.
Що стосується країн Заходу, то вони висловили чергове "занепокоєння", але в той же час чітко зауважили, що немає жодних підстав для збільшення кількості членів місії ОБСЄ на сході України. Таким чином, країни Заходу наочно продемонстрували, що далі заяв про стурбованість і занепокоєння справа не піде, і конкретних кроків щодо врегулювання ситуації на сході України не буде. Україні варто розраховувати виключно на власні сили.