Дочитайте его до конца. В дальнейшем при любой дискуссии о статусе ОРДЛО я буду ссылаться именно сюда.
Как я уже неоднократно сообщал, сейчас наша команда завершает работу над законопроектом о статусе оккупированных территорий. Я занимаюсь изучением этого вопроса вот уже почти год. И с самого начала возникал вопрос – можно ли приравнять Крым и ОРДЛО, назвав обе территории оккупированными. Поскольку речь идет о двух государствах, статус оккупации определяется рамками международного права. И если с Крымом все более-менее понятно, то статус ОРДЛО долгое время вызывал споры. При этом зачастую оппонирующие стороны оказываются весьма далеки от норм и понятий международного права. Пытаясь объяснить существующее положение вещей они оперируют собственными умозрительными размышлениями, либо эмоциями.
Пытаясь совместить реальное положение вещей на востоке с юридическими нормами, которые ее описывают, и проведя множество споров с людьми совершенно разных взглядов, я в конечном итоге обратился к первоисточникам – международным конвенциям и судебной практике международных судов. Примерно полгода назад реальность и теория примирились.
Сегодня я хочу поделиться с вами одним из самых полных и понятных исследований норм международного права применительно конкретно к ситуации в Украине. Его подготовил Wayne Jordash, управляющий партнер известной британской компании Global Rights Compliance, LLP, специализирующаяся на международном праве.
В отчете нет эмоций, эпитетов или оценок – голый анализ фактов и норм. ПОЛНЫЙ текст отчета вы можете найти тут.
Некоторые выдержки из него предлагаясь прочитать ниже.
"З положень статті 42 та практики її тлумачення випливає, що окупація – це, по суті, тимчасове перебування території держави або частини території держави під владою армії супротивника, яка здійснює високий ступінь контролю чи управління такою територією. Єдиною фактuчною підставою визначення існування окупації є де-факто передача території під владу армії супротивника.
Отже, право окупації застосовується з моменту початку окупації, коли територія переходить під ефективний контроль армії супротивника, незалежно від того, чи окупація визнана Радою Безпеки ООН, чи такий режим названо "вторгненням", "звільненням", "управлінням" чи власне "окупацією", i від того, чи здійснюється збройний опір. З моменту, коли армія супротивника починає здійснювати ефективний контроль, вона має змогу виконувати всі обов'язки, покладені на неї правом окупації, а, значить, вважається такою, що здійснює окупацію.
Ефективний контроль не є повним контролем. Його ступінь є дещо меншим. Це питання не можна вирішувати абстрактно: чи є контроль ефективним, буде залежати від того, що відбувається на території; яка густота населення; кількісний склад армії, правовий статус заміщеногo органу влади та багатьоx інших міркувань.
Найкращий шлях до розуміння цього поняття запропонував Міжнародний комітет Червоного Хреста. На їхню думку, щоб довести наявність окупації відповідно до МГП, необхіднe існування трьох кумулятивних складових:
(i) Фізична присутність збройних сил держави на території іноземної держави без її згоди;
...присутність іноземних військ на території не означає, що для здійснення ефективного контролю потрібна їхня присутність на всій території. Навпаки, кількість іноземних військ не може визначатися заздалегідь і може бути різною в залежності від обставин (наприклад, ефективний контроль може бути встановлений внаслідок розміщення іноземних військ в стратегічних місцях на окупованій території, що дає змогу окупаційній державі направляти війська в розумні терміни з метою ствердження своєї влади). Ця можливість здійснювати владу у поєднанні з її ствердженням є ключовим питанням всебічного аналізу.
(ii) Здійснення владних повноважень на всій території або її частинах іноземними силами замість органів місцевої влади;
Окупація передбачає здійснення владних повноважень. Це допомагає відрізняти вторгнення від окупації: як зазначено Військовим трибуналом США в Нюрнберзі у справі Заручників, "вторгнення передбачає проведення військових операцій, тоді коли окупація означає здійснення владних повноважень замість встановленого уряду".
(iii) Суттєва або повна неспроможність чинних органів місцевої влади здійснювати свої повноваження через непогоджену присутність іноземних сил.
...Вимога суттєвості означає, що не існує вимоги окупації всієї території. Якщо органи влади окупованої держави продовжують функціонувати в окремих частинах окупованої території, проте такі частини "ефективно відокремлені від решти окупованої території", територія продовжує вважатися окупованою. Так само, той факт, що усунена держава або війська, які діють від її імені, спроможні вести бойові дії, що призводить до встановлення нетривалого або тимчасового контролю над певними частинами такої території, не змінює правовий режим окупації."