За словами Гончаренка, цього року посуха суттєво вплинула на врожайність. У "золотому поясі" Черкаської області, де зазвичай збирали понад 10 тонн кукурудзи з гектара, цього року показники ледь сягають 1-2 тонн. Висока вологість зерна (понад 20%) та значні витрати на пальне (близько 15 літрів на гектар для комбайна), транспортування і сушіння роблять збір кукурудзи невигідним. Аналогічна ситуація спостерігається з пшеницею: замість очікуваних 70 центнерів з гектара, збирають 30-35, а в кращому випадку — 40 центнерів. Врожайність сої також низька, близько 5-7 центнерів з гектара, тоді як ще цього року сподівалися на 10 центнерів.
Відсутність ринку збуту та падіння цін
Ситуація ускладнюється відсутністю ринку збуту для сільськогосподарської продукції. Ціни на пшеницю, кукурудзу, сою та соняшник впали до критичного мінімуму. Водночас вартість дизельного палива для оптових закупівель сягнула 105 гривень за літр. Гончаренко зазначає, що фермери змушені економити на всьому, включаючи скорочення персоналу, оскільки немає коштів для виплати заробітних плат.
Стратегії виживання та пошук рішень
У пошуках виходу з кризи фермери змушені переглядати свої стратегії. Одним із варіантів є перехід на вирощування ріпаку, який має внутрішній ринок збуту. Однак, на думку Гончаренка, це лише частковий вихід, адже посів ріпаку, особливо весняного, не завжди гарантує високі врожаї, а придбання насіннєвого матеріалу потребує коштів. Деякі компанії пропонують насіннєвий матеріал або добрива в кредит під майбутній урожай, але для більшості дрібних виробників такі ризики є надмірними. Великі агрохолдинги, завдяки власним виробничим базам і імпорту, мають кращі можливості для забезпечення себе необхідним.
Важливим фактором залишається можливість експорту зерна через порти Великої Одеси. Без цього вітчизняний ринок не зможе переварити зібраний врожай, а весняна посівна опиниться під загрозою. Скорочення поголів'я худоби в Україні також зменшило попит на зерно як корм.
Перспективи співпраці з Європейським Союзом
Обговорюючи потенційне членство України в ЄС, Гончаренко висловлює занепокоєння щодо вимог до екологічних стандартів та відсутності чіткої інформації про адаптаційний період для українських аграріїв. Він зазначає, що європейські партнери можуть побоюватися конкуренції з боку українських виробників, які часто демонструють вищу ефективність при менших витратах. Водночас, він наголошує на готовності українських фермерів адаптуватися та працювати, підкреслюючи важливість сільського господарства для економіки країни, особливо в умовах війни.
Особистий досвід фермера
Віктор Гончаренко також поділився власним досвідом на своєму невеликому господарстві (понад 100 гектарів). Він зібрав 30-35 центнерів пшениці з гектара та близько 15 центнерів соняшнику. Основною культурою була кукурудза, яка зазвичай давала добрі врожаї, але цього року виявилася занадто вологою і з низькою ринковою ціною. Витрати на сушіння та транспортування перевищують вартість самого зерна. Незважаючи на труднощі, фермер висловлює надію, що вдасться знайти ресурси для виплати орендної плати землевласникам та сплати податків, щоб пережити цей рік. Проте, він впевнений, що коштів на мінеральні добрива та дороге обладнання наступного року бракуватиме, а банки неохоче кредитують дрібні господарства.