І, хоч цілий той симпозіум "за участю 3-х президентів" відбувався в форматі "не для преси", та про одне питання з поставлених мені все ж розповім - надто важлива тема:
- А от ми в Польщі, - заявив після мого виступу один із польських достойників, - у 1989 р. обійшлися без крови! Чи не вважає пані Забужко, що на Донбасі ллється кров, бо там має місце "конфлікт цінностей"? (переказую стисло)
Що можна сказати тут за 2 хв (стільки давалось на відповідь)? Хіба таке: Ми теж у 1991-му обійшлися без крови, і теж цим пишалися. А на Донбасі ллється кров, бо туди ввійшли Тєрріторіальниє Войска ЮВО РФ. А ввійшли вони туди - в надії, що їх ніхто ззовні "не помітить" і можна буде видати розв'язану в Україні війну за "гражданскую", - після того, як упродовж 20 рр. на українському суспільстві випробовувалась російська технологія "поділу країни" - штучне розпалювання "вірусу ненависти" між населенням різних реґіонів. До Польщі ж цю технологію починають застосовувати щойно тепер - офіційний поділ на "поляків 1го сорту" і "2-го сорту" вже оголошено, за укр. календарем це приблизно 2004 р...
Так що в цьому сенсі Україна не "відстає" від Польщі чи ін. країн колишнього "рад. табору" - а, на жаль, навпаки - демонструє їм, кажучи словами В.І.Леніна, "кое-что, и весьма существенное, из их неизбежного и недалекого будущего" (с). А заодно й не найгірший (кращим людство наразі не диспонує!) досвід відпірности на технології нового тоталітаризму.
- To prawda, - визнав мій опонент, коли я згадала про сьогоднішню Польщу.
Залишається ще - щоб українські достойники це усвідомили. І перестали жувати ту саму жуйку 20-літньої давности - про те, наскільки ми "відстали від Європи", - так, ніби від 2014-го р. в світі нічого не змінилось.
Прокидайтеся вже, панове, чи що...