Війна заяв і коментарів між Туреччиною і Німеччиною продовжується
Часто журналісти, які просять коментувати цю батрахоміомахію, намагаються з'ясувати, а хто з них - "наші"? Ну, на кшталт - ми за кого?
Ми - за переможця. Жарт.
По-перше, у нас немає жодної потреби взагалі обирати будь-яку сторону в цьому конфлікті, когось підтримувати, когось засуджувати, а комусь співчувати. Просто - це не наше діло.
По-друге, у цьому конфлікті не лише не буде переможця, але в ньому навіть немає правих. Більше того, з моєї точки зору, обидві сторони зовсім нещирі, і керуються однаковими потребами та логікою. І це не потреби своїх країн, а потреби маленьких політичних груп.
Ось останній сплеск "мови ненависті" пов'язаний з численною курдською демонстрацією в Франкфурті. Демонстранти протестували проти ердоганівської конституційної реформи.
Позиція Німеччини виглядає дивною, оскільки з міркувань національної безпеки уряд не допустив агітацію членів турецького уряду. Мовляв, немає чого розколювати наше суспільство, сіяти екстремізм навколо проблематики, яка до Німеччини ніякого відношення немає.
Але ж було б логічно в такому разі не давати можливості висловлюватися публічно і протилежній стороні? Тим більше, що формат зустрічей членів уряду Туреччини зі своїми співвітчизниками в рази безпечніший, ніж багатотисячні демонстрації...
Туреччина ж критикує Німеччину за те, що та створила можливість провести демонстрацію для курдів, оскільки "всі вони підтримують тероризм".
Ось і виходить, що Німеччина вважає потенційно небезпечними усіх турок, а Туреччина - усіх курдів. Чи так вже й важко зрозуміти, що і одні, і інші - неправі та неправдиві? Ну, і, очевидно, керуються інтересами майбутніх виборів більше, ніж інтересами своїх держав.
Очевидно, що певні негативні наслідки для двосторонніх відносин нинішній конфлікт між Туреччиною та низкою держав Європи матиме. Але, по-перше, вибори коли-небудь закінчуються, а, по-друге, торгівля не закінчується ніколи.
Ну, і повторю ще одну думку. Нинішній конфлікт менш небезпечний і далекосяжний, ніж справжня причина, яка його породила - Європі дуже важко дається боротьба з нинішніми кризовими явищами. І борючись з проблемами сьогодення (нелегальна міграція, тероризм), європейці цілком не здатні думати про майбутнє. Про майбутнє відносин ні з Туреччиною, ні з Україною, ні з ким-небудь іншим.