Натомість офіційний Мадрид вважає, що жодного референдуму не було, адже Конституція Іспанії не передбачає можливості плебісциту на предмет виходу зі складу країни.
Євросоюз підтримав прем’єра Іспанії Маріано Рахоя, проте закликав сторони до переговорів. Які уроки слід винести з каталонського референдуму, і чому це лише початок проблем Євросоюзу?
Отже, 1 жовтня близько 2 мільйонів каталонців взяли участь у голосуванні на референдумі про незалежність провінції від Іспанії. Іспанська національна гвардія та поліція, сили яких були введені до Каталонії, примусово закрили понад 1300 дільниць з 2300.
Цей процес часто відбувався із надмірним застосуванням сили до простих громадян Каталонії. Національна поліція та гвардія діяли жорстко, місцями навіть жорстоко. Всього внаслідок насилля з обох сторін постраждало близько 900 осіб.
Уряд Іспанії також звинуватив у пасивності місцеву каталонську поліцію, яка відмовилася брати участь у закритті виборчих дільниць. Уряд Маріано Рахоя назвав дії іспанських поліцейських "неприємними, але відповідними". Прем’єр також подякував правоохоронцям за виконання їхніх обов'язків. Водночас відповідальність за дії поліції, яка застосовувала силу, іспанський прем'єр поклав на регіональний уряд Каталонії. Відповідальними є ті, хто порушив закон… Ми тільки виконали свій обов’язок і діяли згідно з законом,– встиг заявити Рахой.
До речі, в самій Каталонії Рахоя часто порівнюють з диктатором Франсіско Франко, який прийшовши до влади внаслідок громадянської війни, провів масові розстріли серед каталонської еліти та скасував автономію провінції.
Вона була відновлена лише через 5 років після смерті Каудільйо Франко у 1980 році. Такі доволі неприємні історичні паралелі з диктаторським франкістським режимом, правління якого коштувало життя сотням тисяч мирних іспанців та зробило біженцями понад мільйон громадян країни напередодні Другої світової війни.
Ну а наразі каталонський референдум призвів ситуацію до глухого кута. Іспанська влада не готова визнавати ні сам референдум, ні, тим більше, розмовляти про незалежність провінції.
Натомість його організатори, проти яких уже порушені десятки кримінальних справ, не готові відступати. Навіть гасло часів громадянської війни в Іспанії “No pasaran!”, у перекладі "Вони не пройдуть!" витягли. Ситуацію можуть врятувати переговори за участю керівництва Євросоюзу.
Останній, проте, вустами спікера Єврокомісії Маргарітіса Схінаса висловив підтримку уряду Іспанії та прем’єру Маріано Рахою. Наразі відомо, що у Європейському парламенті проведуть дебати, темою яких стане референдум щодо незалежності Каталонії. Їх ініціювали представники лівої, ліберальної, соціалістичної та правоцентристської груп Європарламенту.
Проблема полягає в тому, що якщо не посадити за стіл переговорів уряди Іспанії та Каталонії, в Євросоюзі може статися ефект доміно. Слідом за Каталонією питання щодо незалежності почнуть ставити в Іспанії, у бельгійській Фландрії, у Шотландії, а також Ліга Півночі в Італії та французька Корсика. Цивілізованих виходів із ситуації два.
Або Іспанія погодиться на визнання незалежності Каталонії та цивілізоване розлучення за прикладом Чехословаччини, або іспанський уряд запропонує каталонцям більш широку автономію в складі країни. Процес роз’єднання лише почався, і його наслідки в будь-якому випадку матимуть дуже серйозні наслідки для об’єднаної Європи.