Якщо за 2016 рік кількість населення скоротилася на 175 тисяч, то у 2017 році – вже на 198 тисяч.
Щорічно ми втрачаємо населення майже одного невеликого обласного центру, такого як Тернопіль чи Івано-Франківськ, або одразу кількох великих райцентрів – таких, як Бровари, Бориспіль та Ірпінь разом взяті.
На 63 живонароджених в нас приходиться 100 померлих. При цьому для збереження людського потенціалу держави уряд не робить навіть необхідного мінімуму.
На лікування хворих на онкологію виділив 27% від потреби людей, а для лікування серцево-судинних хвороб – 30%. І це при тому, що смертність від онкології і серцево-судинних хвороб разом складає 80% від всіх причин смертності.
Обов'язкове державне медичне страхування, яке здатне дати людям шлях для виживання, також не впроваджується.
Я двічі зверталася з листами до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана з приводу необхідності створення Міжвідомчої робочої групи для розробки Національної стратегії здоров'я на довгостроковий період та відповідної держпрограми, але жодних кроків в цьому напрямку зроблено не було. Сьогодні відновлення людського потенціалу України не входить в перелік пріоритетів уряду.
Всі реформи чинної влади сьогодні спрямовані лише на економію коштів на життях людей. Для кого тоді вони робляться? Адже мертвим – реформи непотрібні! Вони потрібні для живих і мають покращувати їхнє життя.
Але за 26 років правління існуючого політичного класу ми втратили 10 мільйонів життів і продовжуємо втрачати дедалі більше. За своїми жахливими наслідками це співставно з геноцидом та репресіями сталінізму.
За оцінками фахівців, наявного населення в Україні залишилося близько 34-36 мільйонів – решта виїхали за кордон у пошуках кращої долі. Країна спустошена "попередниками" і продовжує добиватися "горе-реформаторами", які знищують те, що ще залишилося життєздатним.
Ми чверть століття ходимо по колу і повільно вимираємо, як нація. Вже сьогодні в нас спостерігається шалений дефіцит кадрів у всіх галузях, ми перестаємо бути конкурентоспроможними, нас мало і ми стаємо дедалі слабкішими.
І так триватиме доти, доки ми повністю не усунемо від влади існуючий політичний клас, який за 26 років незалежності остаточно деградував, розклався і більше не здатний на жодні реформи в національних інтересах України, в інтересах народу.
Ми вже змінювати їх по кілька разів, всі вони встигли побувати і при владі, і в опозиції. А українці продовжували вимирати.
Країною мають керувати професійні люди з державницьким мисленням, для яких національний успіх важливіший за власне збагачення – це вчені, успішні управлінці, галузеві фахівці, прогресивна молодь із західною освітою. А сучасним політичним елітам – вже давно місце на смітнику історії.