Хоча і в Росії, і на Заході політики не хочуть цього публічно визнавати, адже це означає, що ми повертаємося до часів, коли країни дивилися одна на одну через приціл щонайменше кулемета. Такий стан речей не надто підтримується європейською громадськістю, тому на Заході воліють про це не говорити, хоча це — вже доконаний факт.
Підтвердженням цього є все те, що ми спостерігаємо протягом останніх місяців: події у Великобританії, Сирії, Україні та багатьох інших європейських країнах, куди намагаються запхати свого носа ФСБ або інші російські спецслужби.
Підтвердженням цього є також припинення будь-яких контактів між Заходом і Росією у військовій сфері. Лишається тільки канал політичного зв’язку, і то лише для того, щоб упередити можливість перетинання «червоної лінії», коли часу на прийняття рішень не залишиться.
Тому, я думаю, «холодна війна» вже розпочалася. На Заході, звісно, не хочуть її продовження, сподіваючись на те, що Путін одумається і поверне назад. Я ж не вірю в те, що він може схаменутися, тому що це означатиме втрату обличчя, а для диктаторів це неприпустимо.
З іншого боку, така «гонка озброєння» і «холодна війна», безсумнівно, послабить Російську Федерацію. І не треба довго розмірковувати, чим завершиться ця «холодна війна», адже очевидно, що Росія програє нинішню «гонку озброєння». Щоб зрозуміти це, нам не треба надто довго моделювати ситуацію — цю історію пройшов Радянський Союз.
Тому у Путіна вибір невеликий: або братися за розум і повертатися до здорового глузду в зовнішній політиці, в тому числі виходити з Донбасу і Криму, платити по рахунках; або продовжувати йти теперішнім шляхом, програвати «гонку озброєння», а відтак і програвати перспективи своєї країни. Після цього фінал буде очевидним.
Звісно, різними шляхами Путін намагатиметься здобути лояльність Європи, зокрема, за допомогою фінансової підтримки «правих» партій у європейських країнах. Але результат буде протилежний очікуваному, тому що раніше це робилося тихо, про це майже ніхто не знав, все було замасковано — і тоді це давало свої результати. А сьогодні, коли ми знаємо, що і як видається на ці цілі, коли ми знаємо, що працює потужна пропагандистська кампанія та система політичної корупції у прямому розумінні цього слова, і коли це вже детально обговорюється в кожній із західних країн, результативність цих вкидань Росії буде дорівнювати нулю, якими б великими вони не були. Тому зараз шансів на використання цього інструменту все менше і менше. І будь-хто, хто буде помічений у зв’язках із Росією, ставатиме «білою вороною», на яку всі звертатимуть увагу. Тому цей інструмент, як на мене, не зможе бути настільки ефективним, яким він був, скажімо, роки чотири тому.
Отже, шансів та інструментів у Росії стає все менше і менше, а ризики зростають. Росія справді ризикує залишитися сам-на-сам зі своїми проблемами, а через те, що вона не зможе з ними впоратися, вона просто розвалиться.