Коли в школу прийшла "рознарядка" на дитяче поголів'я для проходу радіоактивним Хрещатиком (створювати масовкою потрібну "картинку для телевізора" придумали зовсім не в Путіна!), мама набрала собі повну сумку цих перепусток, але своїм 8-класникам роздавати їх не стала, а сказала, що й сама на демонстрацію не піде. (Зараз після того її вирядили на пенсію, але чи це було "після того", чи "через те", - достеменно не знаю, і спитати вже нема в кого). Так і залишився цей розсип кислотно-зелених прямокутничків у шухляді маминого столу: вона до останку вірила, і мене запевняла, що "колись їх все одно будуть судити" (с). Берегла речовий доказ для майбутніх поколінь.
І так воно й буде, ще на нашому віку: все таємне стане явним.
UPD: тим, хто бідкається, що "ніхто за те не був покараний", - панство, ви ж не забувайте все-таки, що за неповних 4 рр. по тому Щербицький застрелився - власне коли вголос заговорили про "суд за 1986й", так що конкретно цей ґештальт, гадаю, можна вважати закритим (і сучасним "друзям Росії" при кожній нагоді тицяти пальцем: пацани, коли цей рашен-супермаркет упреться в касу, першими платитимете ви - а Москва, навіть не сумнівайтесь, ховатиметься за вашими спинами до останнього набою...