Тоді однією з трьох вимог до влади, крім скасування депутатської недоторканності та створення Антикорупційного суду, була якраз вимога зміни виборчого законодавства.
У листопаді 2017 року парламент ледь-ледь, мінімальною кількістю необхідних голосів – 226, схвалив у першому читанні проект Виборчого кодексу.
Але це була випадковість – для самих депутатів це стало сюрпризом.
Причому малоприємним сюрпризом, адже на словах нардепи підтримують зміни виборчої системи, а насправді 50% складу парламенту, сформованого за мажоритарним принципом, не хоче відмовлятися від шансу переобратися з "прикормлених" округів.
З тих пір підготовка до другого читання просувається відверто черепашачими темпами. Лакмусовим папірцем налаштованості на "скоріше" доопрацювання Виборчого кодексу є кількість депутатів, які приходить на засідання робочої групи.
Серед усіх 24 осіб робочої групи на першу зустріч прийшли аж три депутати. На другу – не набагато більше, п'ять депутатів. На третю – шість депутатів. У результаті, закінчили розгляд на 496-й правці з 4400. Це менше 10%.
Підштовхнути і поквапити депутатів з доопрацюванням проекту Виборчого кодексу покликаний мітинг 17 травня біля Верховної Ради. Цього разу фактично ті ж самі організатори, як і 17 жовтня – Громадський рух "Чесно", "Хвиля", "ДемАльянс" та інші.
Але якщо прискіпливо подивитися на весь перелік організаторів, то можна помітити одну деталь. У цьому переліку не вистачає одної політичної сили. Зокрема, відсутня партія "Рух Нових Сил".
Минулого року партія відзначилася тим, що висунула додаткові вимоги і продовжила акцію "17 жовтня" разом із Рухом "Визволення".
Напевно, це був урок для організаторів і деяких політичних сил, які на цей раз виступили проти того, щоб серед організаторів значилися прихильники Саакашвілі. Хоча останнім це все одно не завадить завітати на мітинг в ролі підтримуючих вимогу зміни виборчого законодавства.
Треба визнати, політична акція 17 травня, як і попередня, не чіпляє широкі маси населення з цілком зрозумілих причин. Новим виборчим законодавством хліб не намастиш.
Та й не питання це цінностей чи світогляду. Це вузьке питання, яке турбує в першу чергу тих, хто хоче балотуватися на наступних виборах. Тому вся опора акції – на партійних активістів політичних сил.
А звичайні люди банально не розуміють, чим старе виборче законодавство погане, і мають сумніви, чи буде нове кращим. Просто не всі українці – політологи. Вони не зобов’язані розбиратися в усіх політичних тонкощах.
Якщо дуже коротко описати суть проекту Виборчого кодексу, то передбачається скасувати "мажоритарку", яка надає можливості для підкупу виборців та приводить у парламент, як правило, неефективних парламентарів, і перейти до пропорційної системи з відкритими регіональними списками, як у більшості країн Європи.
Нові правила гри – не панацея, вони не зможуть повністю подолати політичну корупцію, але вони об’єктивно кращі за попередні.
По-перше, "мажоритарка" в умовах транзитної демократії на кшталт України веде до нерепрезентативного та роздрібного парламенту. А ми маємо рухатися до партійної структуризації з більш стійкою та узгодженою роботою парламентської коаліції, здатною голосувати за реформи.
По-друге, кодекс змусить претендентів на членство у виборчих комісіях обов’язково проходити навчання й отримувати сертифікат від ЦВК. Це може вирішити проблему масових замін членів виборчих комісій, до яких вдаються партії при скуповуванні квот "технічних" політичних сил.
Ще б додати до Виборчого кодексу обмеження по політичній рекламі на телебаченні – і взагалі ціни б йому не було. Бо ТВ-реклама призводить до політичних проектів одного виборчого циклу і відсутності стимулу створювати партії з політичними традиціями.
У результаті, на чергових виборах переможуть знову олігархічні сили, які володіють ТВ-ресурсами або мають необмежений бюджет.
По прохідному бар’єру – поки що в проекті кодексу прописано 4%. Але ж чимало депутатів хочуть зайти в парламент завдяки своїм кишеньковим партіям. Тому, очевидно, для отримання голосів "за" кодекс від цих депутатів потрібно буде враховувати і їхню думку щодо цього питання.
Та й молоді політичні сили також зацікавлені в низькому прохідному бар’єрі, аби мати хоч якийсь шанс на потрапляння. Тож на нас, імовірно, чекають ще дебати з цього приводу.
Гендерна квота – не менше двох кандидатів кожної статі у кожній п’ятірці кандидатів у виборчому списку – може здатися на перший погляд дрібничкою, але це нововведення створить проблеми партіям під час формування списку. Для розуміння, сьогодні лише 12% жінок-депутатів у парламенті.
Деякі експерти і політики переконують, що нова система нібито може заплутати людей. Мовляв, українці звикли ставили галочки, а від них вимагатимуть щось писати.
Сама по собі система дійсно є відносно складною, але це за яких дурнів треба мати свій народ, щоб вважати, що хтось своїми руками не зможе написати номер партії і номер кандидата.
Це ж далеко не вища математика. Тут нічого складного. Більше того, буде проводитися відповідна роз'яснювальна кампанія перед виборами. Тобто "українці заплутаються в бюлетені" – це взагалі не аргумент.
Цікаво, що 17 травня депутати планують проголосувати за зміну складу ЦВК. Це вже незліченна спроба проголосувати по цьому питанню. Але якщо все ж таки вдасться, то це можна буде подати владі як крок назустріч мітингувальникам біля парламенту. Мовляв, влада чує народ.
Можна легко спрогнозувати, що приблизно будуть розповідати парламентарі: "Виборчий кодекс доопрацьовується, ми пам'ятаємо, та навіть змінили членів ЦВК, бо зацікавлені в чесних виборах".
Песимістичний сценарій полягає в тому, що коли відбудеться голосування по проекту Виборчого кодексу в другому читанні, його все одно провалять. А потім скажуть "ой, вибачте, не вийшло".
Згодом ця тема забудеться. І українці будуть змушені голосувати за старою системою, яка на руку чинній владі, оскільки завдяки адмінресурсу дає можливість провести по "мажоритарці" буцімто "незалежних" кандидатів.
За оптимістичним сценарієм, як не важко здогадатися, депутати все ж таки підтримають проект Виборчого кодексу. Але питання в часі.
По-правильному, треба міняти систему хоча б за рік до виборів, тобто не пізніше 27 жовтня 2018 року. Хоча парламентські та місцеві вибори в Україні майже завжди до цього відбувалися за новими правилами, зміненими за півроку, тож українці в цьому плані загартовані.