Мій матеріал по Азову (у сенсі - моря Азовського), викликав в певних колах резонанс... Як результат, в цих струтктурах почалося його жваве обговорення...
От же, мені стали закидать...що... «...не має у свінособак там таких сил і засобів» і відповідно... «нічого там такого... не буде...», якщо їм треба, то «вони «Калібрами» закидають, навіть в Азов не входячі...»
Тобто, мене звинуватили по суті у зраді та зайвому песемізмі... і не обгрунтованних застереженнях...
Тож тре відповісти...
В матеріалі, я зовсім не зупинявся на аргументації своїх припущень, допускаючи, що моїм читачам й так все ясно...
Адже причини мені здавалися очевидними...
Як виявилося, це не зовсім відповідає дійсності.
Тому поясню коротко свою головну думку...
1. Азовське море, після анексії Криму і утримання приматоподібними «плацдарму» у Новоазовська-Безименного являє собою по суті зручний і широкий стратегічний транспортний коридор, де у них є подавляюче панування як на морі, так й над ним...
2. Однією з головних військво-політичних (стратегічних) цілей війни здачавилих псів Кремля з Україною є і залишається її розчлінування і поглинання частинами. Найбільш зручно і швидко їм це зробити саме військовим шляхом методом так званого «пробиття» корідору у Крим. Хоча, насправді, тут потрібний не стільки сам коридор, скільки прагнення зробити Азов своїм «внутрішнім» морем... Але відверте вторгнення повинно мати не тільки «залізобетонні» причини, а й готовність понести відчутні людські та матеріальні втрати... інакше цілком можливо напоротися на міжнародну ізоляцію
Саме тому, поки що, поява чергових «Приазовської народної республіки», «Таврійської народної республіки» та інших породжень хворої фантазії кремлівських гібонів видається найбільш прийнятними формами такого роду російського просування та експансії вздовж Азовського узбережжя. А це означає достатньо вагому військову складову...
3. Нинішня ситуація, у цьому сенсі виглядає для пана Путіна дуже й дуже привабливо. Організована багатоешелонована оборона ЗСУ на суходолі приморського операційного направлення робить саме море, власне, найбільш зручним альтернативним шляхом(напрямком) просування. Адже замість тривалого і виснажливого «прогризання» української сухопутної оборони під Маріуполем її можливо просто обійти «елегантним маневром на морі»...
4. Будь-яка поразка на фронті, зараз, зробить військово-політичну владу України не стійкою. Раптовий і потужний «Кидок через море» (а по суті - лише через Таганрогську затоку Азовського моря) є найбільш коротким і швидким засобом досягнути ціє цілій... Тут взагалі можна обмежитись якоюсь «висадкою» зловлених ростовських бомжів та бічів під виглядом обдроченців, щось на кшалт висадки кубінських оппозіціонерів в Затоці Свинів і навіть з тими ж шансами на успіх...
Ну і т.д. Аргументів «за» існує дофіга...
Однак, існують аргументи і «проти»....
- Будь-яке «просування» вперед для Путіна буде означати «посилення» санкцій... що для нього є неприпустими...
- Різко підвищуються шанси на тотальну міжнародну ізоляцію, або взагалі на новий «залізний занавіс».
- Росіяни також розуміють, що у військовому відношенні в такому разі... Україна отримає стількі зброї і «засобів захисту» скільки попросить... а ця гіпотетична азовська операція стане останнім випадком просування «руського мира» в історії ціє війни. Далі доведеться лише відступать та повертати награбоване...
І на останнок, відсутність або наявність у розгорнутому вигляді визначених сил та засобів для проведення вищезазначеної операції є питанням виключно відносним та спірним... на характер ситуації це жодним чином не впливає, адже створення та розгортання такого роду угрупування в сучасниїх умовах сучасними методами здійснення стратегічного маньовру... дозволить витратити на це мінімум часу і мова тут їде не про добу-другу, а про лічені години (сьогодні їх не має, а на завтра вони вже тут, розгорнулися і чекають лише на команду для вторгнення)...