Настільки завищені, що ми маємо всі шанси отримати зворотний ефект, коли стане ясно, що до викорінення корупції він має мінімальне відношення.
Українці мають одну страшну психологічну проблему, яку я для себе називаю «ефектом таблетки». Ми вважаємо, що випивши таблетку від головного болю, ми навіки вирішуємо всі проблеми. Саме тому у нас весь час завищені очікування щодо тих чи інших розпіарених речей.
Саме такою таблеткою від корупції ми зараз вважаємо антикорупційний суд ( рік тому це були електронні деклараціі). Чи стане цей суд панацеєю? Безумовно ні. Але нам так хочеться вірити в казку, що навіть найадекватніші експерти вже вірять в те, що антикорупційний суд відразу знищить все зло. Я зібрав три найбільш розповсюджених міфа про цей суд для того, щоб бодай якась частина читачів почала більш тверезо дивитися на речі.
Перший міф: Іноземці відберуть найчесніших суддів.
Це лише частково правда, бо іноземці люди, які не знають мови і навряд чи мають подібний досвід роботи. Судді будуть різними і дуже компетентними і не дуже. Чи будуть серед них люди на яких можна повпливати? Без сумніву так. І тут тільки питання в тому, хто на них буде впливати більше: умовна влада чи НАБУ. Обидва варіанти є дуже поганими для суспільства.
Другий міф: суд подолає корупцію в вищих ешелонах влади.
Суд є лише продовженням роботи НАБУ і патрони має підносити саме це відомство. Поки, робота НАБУ не відрізнялася високими юридичними якостями. Більше того, поки НАБУ займається не стільки боротьбою з корупцією, скільки збором інформації для «підвішування» тих чи інших політиків та власним піаром.
Чи можна очікувати, що щось зміниться з появою суду? Я впевнений, що навряд. Є просто сподівання, що антикорупційний суд буде лояльно ставитися до юридичних неточностей НАБУ.
Вже зараз НАБУ готує кілька піарних кейсів для перших справ суду. Але можна не сумніватися, що в цих кейсах не буде Гонтарєвоі чи інших одіозних осіб. Головна задача НАБУ запустити процес так, щоб були красиві кейси для суспільства. Чи є вони реалістичними і юридично чистими? У відомстві до цього ставляться доволі просто: піар важливіший за юридичні тонкості.
Третій міф: антикорупційний суд це те, чого не вистачає для боротьби з корупцією
Це один із самих живучих і безглуздих міфів. Справа в тому, що вся наша антикорупційна доктрина останніх років базувалася на хибному постулаті, що для боротьби з корупцією потрібно створити нові органи з новими повноваженнями. Насправді, основа корупції закладена в Конституції, яка передбачає дуалізм влади і абсолютно непотрібні органи влади по типу управлінь промисловості обладміністрацій.
Також глибинною помилкою, на якій наполягали наші вчителі-антикорупціонери із ЄС було те, що ми не звільнили всіх суддів в 2014 році. Подібних помилок є безліч і тому, говорити, що антикорупційний суд глобально змінить стан корупції - це міф. Він зможе дати людям видовища у вигляді посадок кількох людей. Але він не змінить загальну температуру по палаті.
Насправді, ми створили драконівське законодавство, якого нема ніде у світі, але ми де-факто, ще не приступили до боротьби з корупцією. І, я повторюся, що починати потрібно зі зміни конструкції всієї влади в країні. Без цього - всі наші потуги будуть марними.