Побачив новину, що україномовна пісня вперше очолила чарт в українському сегменті ютубу.
Сходив за посиланням і на свій подив виявив, що мова йде навіть не про відеокліп, а просто про аудіозапис. Тобто хтось просто залив музику, прикріпив картинку і в такому вигляді пісня дійсно набрала 10 млн переглядів (а точніше - прослуховувань).
Це дуже круто, тому що на ютубі немає ніяких квот, там усі поставлені в рівні ринкові умови, і в лідери вибивається той, кому вдається справді зацікавити глядача. Крім того, люди на ютубі зазвичай дивляться кліпи. А тут українська пісня обігнала російськомовних конкурентів навіть без відеоряду. Був би якісний кліп - переглядів було б ще у 3-4 рази більше.
Радісно від того, що в Україні з'являються нові якісні виконавці, яких люди слухають не через квоти, але при цьому сумно, що зняти свій кліп, який би конкурував з російськомовної попсою, їм вже не по кишені. Ось де знадобився б який-небудь грант від держави, але його немає...
Як на мене, дати таким талановитим виконавцям мільйон гривень на кліп - набагато корисніше, ніж витрачати 800 млн гривень на рік на безглузде Міністерство інформації. Ефект буде куди більше.
Гроші в Україні є. Тільки витрачати їх потрібно розумно. Чудова практика - підтримувати таланти, допомагати тим, хто вже щось зробив. Погана практика - викидати гроші у чорну вирву чергового марного міністерства. Якісна музика, кіно і література українською мовою - найкраща агітація за Україну. Набагато більш переконлива, ніж листівка, газета або рекламний борд. Невже це так складно зрозуміти?
Гадаю, сінєкура для Юрія Стеця сильно не постраждала б, якби отримала з бюджету не 800, а 700 мільйонів грн. А 100 млн можна було б віддати на підтримку молодих виконавців та письменників. Результат був би більш відчутний. А так маємо сумну ситуацію, коли у 2018 році українська пісня вперше (!) очолює український чарт. Та й та дивом.