Кулуарні розбірки серед лідерів терористів тривають із самісінького початку так званої "російської весни", з 2014-го року. Бойовики, їх ідеологи та куратори борються за право відкусити ласий шматочок Донбасу, присісти на потоки контрабанди, російського бюджету та набивати власні кишені, грабуючи всіх, кого тільки вдасться.
Ще під час підготовки до війни на Донбасі росіяни розповідали всілякім Пушиліним та Пургіним про їх "особисту місію в історії". Тому безліч поїхавших розумом "новоросів" дійсно повірили у свою цінність для Кремля, а, як наслідок, й у свою безпеку. При цьому треба звернути увагу на те, що діючі герої – люмпени без роду та племені, яким перегризти горлянку один одному – раз плюнути.
Саме через це битва за владу і є такою кривавою. Тим паче, що за кожним представником угрупувань "ДНР" та "ЛНР" стоять російські чи то політики, чи то спецслужбісти. Останнім взагалі немає ніякого сенсу берегти своїх агентів, адже набрати нових буде нескладно. Деяке посилення розбірок сталося напередодні так званих "виборів". Зовсім не через спроби захопити "владу", а лише через божевілля героїв цієї вистави.
Наприклад, комуністи на вихідних вирішили провести якийсь проти Пушиліна та "народного голосування". Навіщо ця вистава була потрібна? Та просто себе показати, мовляв, компартія ще жива, а також, звісно, спробувати прощупати, наскільки міцно тримається Пушилін у своєму кріслі. Ватажок та ідейний організатор протестної акції із промовистою назвою "ДНР" – не МММ", Олександр Смєкалін одразу опинився "на підвалі".
Акцію було зірвано силовим блоком недореспубліки. Виявилося, Пушло терпіти подібні витівки пішаків зовсім не збирається. Бійці так званого "МВС" спакували "депутата-бунтівника" через "корупцію".
Відплатити ватажкові "ДНР" так званим опозиціонерам не було чим, то ж вони вирішили розвалити агітаційні намети Пушиліна. Така собі протидія безглуздих ідеологів та "політиків". Але на цьому, звісно, репресії противників Пушиліна не закінчилися.
А от вишенькою на торті стало чергове затримання місцевого божевільного та покинутого кураторами Романа Манекіна. У 2014-му він був ідеологом "дирівської пропаганди", виступав на мітингах та роздавав інтерв'ю всіляким "лайфньюсам" у якості чи то майбутнього короля "ДНР", чи то радника когось із самопроголошених ватажків (сам не міг зрозуміти, у якості кого знаходився у цей проміжок часу). Але ж щось пішло не так. Із "журналіста" та ідейного лідера він опинився серед вигнанців.
Коли від риторики бойовики перейшли до справжньої війни, ніякого сенсу у діяльності Манекіна для Кремля та ФСБшників вже не було. Отже й став ображений пропагандист блогером, що віщав проти Захарченка, Тимофєєва, а згодом і Пушиліна. За що й був неодноразово побитий. Чому його не вбили? Невідомо. Судячи з усього, нашкодити його діяльність суттєво не могла, то ж з нього брали гроші та відпускали до лікарні із поламаними ребрами.
Цього разу Манекіна також кинули "на підвал", але не через критику, а через спам з "офіційних звернень" до ОБСЄ, ООН, Меркель та Путіна із закликами скасувати "вибори". Зараз ідеолога трошки катують, розповідаючи, що не треба здіймати галасу у спробі привернути увагу до своєї персони. Чи вийде він живим, невідомо. А міг би бути якимось "міністром" у "ДНР", якби розумів, що не є кимось особливим серед бойовиків-колаборантів. А якби не був дебілом, жив би спокійнісінько в українському Донбасі.
А взагалі-то, кожен, хто до 2014-го вважався наркоманом, а потім став "поважною людиною" у російському квазіутворенні, може миттєво опинитися на підвалі, а може й згоріти на роботі, як було із "Гіві". Соціальний ліфт швидко піднімає, але й падає вниз теж миттєво. Доведено "Моторолою".