Російська Федерація планомірно готується до розширеної агресії проти України. Про це говорить наша розвідка і розвідка наших іноземних партнерів. Біля українських кордонів будуються нові російські військові бази та розширюється логістика для військової техніки.
Ми бачимо, що РФ передала частину акваторії Азовського моря в користування Міністерству оборони РФ, відбувається мілітаризація Криму, Калінінграду. Керівництво цивільно-військових адміністрацій РФ на територіях біля кордону з Україною очолили колишні військові або співробітники ФСБ. Це свідчить про те, що Росія готується до більш розширеної агресії.
Треба бути готовими до того, що і на Азовському напрямку, і на Донбасі будь-якої слушної, на думку Путіна, миті, наприклад, під час президентської кампанії, може розпочатися ескалація. Росія використовує війну для політичного тиску, і треба розуміти, що мета будь-якої війни — це зміни політики держави, проти якої ця війна спрямована.
Наразі РФ вважає загрозою для себе курс України до НАТО та ЄС. Це написано в їхній доктрині — що будь-яке розширення Північноатлантичного альянсу, особливо за рахунок країн, які мають спільні кордони із Росією, розглядається нею як головна зовнішня загроза. Як вони протидіють, ми бачимо вже чотири роки у Криму та на Донбасі.
Ситуація із Придністров’ям триває вже 25 років, ситуація з Абхазією — також. Відповідно, ми можемо гіпотетично міркувати, що гаряча точка на Донбасі існуватиме так довго, як Росія захоче.
Але, на відміну від Придністров’я та Абхазії, у нашому випадку ситуація докорінно відрізняється — Україна має безпрецедентну світову підтримку, а російські дії на Донбасі і в Криму засудили всі цивілізовані країни. Також вводяться санкції, які, хочеться сподіватися, після агресії у Керченській протоці будуть ще більше розширені. Можливо, такий світовий тиск на РФ, зокрема економічний, буде настільки потужним, що змусить відмовитися Кремль від подальших агресивних дій. Але це станеться тільки тоді, коли дипломатичні та економічні методи будуть поєднані з підвищенням нашої обороноздатності.
Тобто РФ має бачити, що вона не тільки завдає Україні шалених економічних збитків, але що подальше вторгнення принесе їй великі військові втрати. Коли Росія побачить, що втрати неприйнятні, то буде змушена відмовитися від своєї агресивної зовнішньої політики. Але це логіка нормальної людини. А яка логіка Путіна, який перебуває під впливом свого бачення світу, свого оточення і своєї пропаганди, і як саме він діятиме, спрогнозувати фактично неможливо. Та у будь-якому разі сподіватися адекватних дій не доводиться.
Зараз в Росії є певна мілітаристська історія. І тому ця загальна атмосфера може штовхнути Кремль не до логічних дій, а до дій, які ми бачили на Азові, — коли порушуються всі можливі конвенції, двосторонні та міжнародні закони.