І тому Україні слід бути готовою до будь-яких провокацій, адже цілком очевидно, що результати Об’єднавчого собору підривають позиції РПЦ в Україні.
Можна навіть не сумніватися, що вже зараз почнуть розгортатися процеси, пов’язані з інспіруванням акцій протесту проти рішень Об’єднавчого собору
Можна навіть не сумніватися, що вже зараз почнуть розгортатися процеси, пов’язані з інспіруванням акцій протесту проти рішень Об’єднавчого собору. Також буде нагнітатися ситуація в тих приходах, де священики разом зі своїми прихожанами намагатимуться перейти в помісну церкву, представники РПЦ намагатимуться ініціювати розколи тощо.
Крім того, точно можна чекати зіткнень через церковне майно. Зараз у питаннях, що стосуються церковного майна, є дуже багато проблемних точок, пов’язаних із тим, що останнім часом – протягом півроку-року – керівництво РПЦ в Україні ініціювало процес передачі рішеннями місцевих рад церковного майна від приходів єпархіям. Так, якщо раніше майно (церковні комплекси і земля) передавалися приходу місцевою радою (селищною чи міською), то протягом останнього часу РПЦ ініціювала передачу майна єпархіям – єпископам, тобто тим ієрархам, які не перейшли в помісну церкву. Таким чином, у нас виникатимуть такі ситуації, коли священик разом із приходом готові перейти до помісної церкви, але власне будівлю церкви, майно вони не можуть забрати, тому що вони належать єпархії РПЦ. Через це можливі серйозні конфліктні ситуації.
Так само проблеми і конфлікти будуть пов’язані з перейменуванням колишньої УПЦ МП. Очевидно, що будь-які спроби перейменування церкви викликатимуть шалений спротив. Більше того, це стане приводом для подачі заяв з приводу начебто тиску на свободу совісті, репресій і таке інше.
Тому сподіваюся, що влада не піде принаймні на перейменування УПЦ МП і врегулює питання майна при формуванні помісної церкви.
Як на мене, найкращим варіантом у цій ситуації було б створення відповідного фонду, який би ініціював збір коштів на будівництво церков, сприяв би розширенню приходів помісної церкви, тобто будував би церкви паралельно з тими, що вже є. В інакшому випадку, я боюся, це призведе до зіткнень і матиме негативні наслідки.
Крім того, можна очікувати акцій протесту після Нового року або під час Різдва, 7 січня, організації якихось «ходів» і тому подібного. Якщо градус протистоянь буде зростати, то це стане приводом для Росії вдатися до більш жорстких ініціатив, пов’язаних із церковним питанням. Москва може для цього використовувати і міжнародні майданчики, може почати інспірувати різноманітні інформаційної кампанії, може засилати диверсійні групи – та що завгодно. Тож фактично зараз створюється простір для диверсій на території України.
В будь-якому разі, навіть найменша спроба якимось чином обмежити діяльність РПЦ в Україні буде розцінюватися як особистий виклик Путіну і його оточенню. Це однозначно.
Чи можуть бути асиметричні відповіді Росії на успіхи Україні в церковному питанню, наприклад, чи може Москва вдатися до загострення ситуації на фронті? Я не думаю, що це все буде надто пов’язано. Скоріше за все, сезонне загострення ситуації на фронті відбудеться під вибори, оскільки Путіну необхідна нова переговорна позиція, вигідна для нього, після завершення президентських виборів в Україні. Тому однозначно на Донбасі буде загострення ситуації наприкінці зими, десь із лютого по березень.
А далі все залежатиме від того, хто стане президентом України. Та ми не можемо зараз стовідсотково сказати, хто стане президентом України, тому й говорити про найбільш імовірні сценарії також передчасно.