Пам’ятаєте, як в 14-му, коли ми втратили Крим і частину Донецької та Луганської областей, в промовах наших можновладців часто лунали заклики, що найбільш ефективним засобом до їх повернення, є значне підвищення рівня життя в Україні аж до такого, коли всі жителі отих ДНР та ЛНР самі захотять повернутись і ми це створимо – обіцяли нам всі підряд із діючим Президентом включно.
Як відомо, "пацан сказав – пацан сдєлав" і справді, багато чого за ці роки зроблено. Та цього ніхто й не заперечує, бо ж ті зміни очевидні.
Так, Україна останні роки впевнено лідирує серед Європейських країн по бідності і корумпованості то ж не дивно, що ніхто з отих "ДНР та ЛНР" із окупованим Кримом включно, не те що не збирається повертатись в зад, а відхрещується від такої перспективи, як чорт від ладана, принципово не бажаючи того повернення в лоно України.
От не бажають і все тут, ну дивні якісь люди, нє і ж, нічого їх не вабить, а ні рівень корупції, а ні захмарні тарифи, в рази вищі, а ніж у них, але то таке.
Но ми на досягнутому зупинятись не збираємось і в своїй політиці тотального самозбагачення, йдеться виключно про верхівку влади в країни, бо ж народу не до самозбагачення, там би вижити якось в цих умовах, так от наші можновладці пішли далі, про що яскраво свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології.
Так, кількість українців які добре, або дуже добре ставляться до Росії постійно зростає і має щодо цього, сталу тенденцію. Зокрема, у лютому 2019 року сягнувши – 57%.
Для порівняння у 2018: вересень – 48%, лютий – 45%.
В 2017: грудень – 42%, вересень – 37%.
Як вам така негативна тенденція до позитивного ставлення, перелом в якому відбувся у травні 2016 року, хоча, весь 2015 рік ми мали сталі 30 і трохи більше відсотків.
І це при тому, що росіяни так і лишились на своїй позначці в 30% і жодних покращень до України там не спостерігається роками.
Чому то так?
Невже патріотизм в наших людей геть вивітрився, незважаючи на війну і постійну загибель бійців на фронті, звістки про що йдуть з ООС.
Ні, то є абсолютно природне почуття розвинутої людини, із європейською ментальністю, як протест на постійну брехню нинішньої влади, коли говориться одне, а робиться геть інше, коли за патріотичними гаслами йде просто дичайше збагачення на крові своїх співвітчизників, коли, зокрема, наш газ і нашу ж вітчизняну електроенергію, нам, немов отим німим рабам продають, лише вдумайтесь в ці цифри – на 50% дорожче а ніж за кордон, бо ті ж не дурні і просто дорожче не куплять, а ми, та хто ж нас питає – коли грабують і то так зухвало то згоди не питають, то ж платимо любу ціну і ще заплатимо, якщо знов в декілька разів піднімуть.
Люди то не скотина і якщо вони не виходять на Майдан то це не означає, що в душі вони згідні з тим безпрецедентним знущанням, що творить ця влада. От і вийшло в точності до навпаки із сказаним в 2014 – замість того, аби привабити сепарів, ми створили такі жахливі умови в країні, що більшість українців вже сама в бік ворога почала дивиться дружнім поглядом, а це говорить, що для них ворог стає милішім, за власних кровопивць, за власних злодюг, що грабують народ безжалісно та грубо, гірше за того ворога.