Скандальні дії української влади по руйнуванню стосунків з США, тривале нехтування нею української корупції і антикорупційних вимог Європи, спроба нормалізації стосунків з Росією без будь-яких попередніх умов з боку України – це все явища послідовної політики української влади на відмову від активних стосунків з Заходом і на повернення під вплив Росії.
На наших очах відбувається повільна переорієнтація України від Заходу на Росію. Тобто "Back To The Russia".
Причина цього проста – олігархія і корупція в Україні поки що перемогли. Захід не змириться ні з олігархією, ні з корупцією, а Росія дуже в цьому зацікавлена, бо українські олігархи та корупціонери це та структура України, в якій Росія дуже вміло може управляти нею.
Перемога олігархії та корупції в Україні набула характеру кримінально-корупційного перевороту. Корупція в Укроборонпромі це лише вершина "кримінально-корупційного айсбергу". У великій кількості матеріалів на телебаченні та на Youtube розповідається про кримінально-корупційну імперію, яку побудував в Україні діючий Президент. Але звинувачення у створенні діючим Президентом ОЗГ (організованої злочинної групи) не зацікавили ані СБУ, ані МВС.
Саме на фоні такого кримінально-корупційного перевороту став можливим і політичний переворот. В останні місяці медіа-простір України суттєво змінився. Спочатку потрохи, а далі все більше і більше, в Україні розгорталася масована медіа-кампанія за нормалізацію стосунків з Росією, відмову від війни, визнання окупації, тобто по суті за капітуляцію на умовах ворога.
Очолив цю кампанію нинішній Президент. Це він приховано вів переговори з Путіним. Це він зберігав свої бізнес-інтереси в Росії. Це з його мовчазної, але активної, згоди все більше впливу отримував Медведчук та різні нові медіа-персони з проросійською орієнтацією, про яких ще рік назад ми нічого не чули.
У виборчому процесі в Україні іде масована медіа-кампанія за капітуляцію перед Росією. Це фактично антиукраїнський медіа-переворот. Це небезпечна гра Президента України, бо йому так легше на їх фоні підвищувати свій рейтинг. Але це гра, яке веде до руйнування та розколу України.
Саме всередині виборчої кампанії силами діючої влади і зокрема діючого Президента відбувається розкол України.
З одного боку, іде просування націонал-патріотичних установок: армія, мова, віра.
З іншого боку, за підтримки діючої влади іде просування проросійських установок: капітуляція у формі миру, русифікація, головне не віра, а гроші, тобто економічні стосунки з Росією, дешевий газ.
Лукавство Президента не знає меж: давати бравурні обіцянки про повернення окупованих Криму та Донбасу, виступати за українізацію та автокефалію і водночас прямо і безпосередньо підтримувати проросійські сили в Україні, підтримувати масову проросійську пропаганду на українських телеканалах і продовжувати державні економічні та приватні бізнес-стосунки з Росією. Це і є спосіб розколу України, який здійснює нинішній Президент.
Давайте подивимось на реакцію Президента на поїздку у Москву та перемовини на найвищому рівні Віктора Медведчука та Юрія Бойка. "Поповзли на колінах до Путіна" – так сказав про них Президент. Ніби-то вірна націонал-патріотична оцінка.
Але ж це оцінює не просто український політик, не якийсь телеексперт чи журналіст. Це оцінює гарант Конституції в ситуації війни, в якій він нещодавно оголошував воєнний стан. Президент воюючої країни усіх, хто повзе на колінах до Путіна, має принаймні переслідувати у судовому порядку, позбавляти впливу на публічну політику, ініціювати позбавлення їх медіа-активів. Президент воюючої країни не може дозволити відкритої проросійської пропаганди від своїх політичних партнерів.
Ми отримали принципово нове явище, коли під час війни ворога на території України неможливо покарати. Ми маємо недоторканих зрадників держави – Бойка і Медведчука. Президент не може їх ані покарати, ані обмежити. Державні інститути теж не здатні діяти щодо такої відкритої зради України.
Ми маємо брехливого, маніпулятивного, жадібного і безпринципного Президента, який не спиниться ні перед чим, щоб зберегти свою олігархічну владу.
Також ми отримали принципово нове масове і потужне явище провладної підтримки за великі олігархічні гроші. Порохоботи це справжня біда України. В порохоботах проявилася підла риса українців як дрібних крамарів: головне заробити для своєї сім'ї, а що буде з країною чи суспільством, неважливо. Прикро, що безліч професійних людей вимушені сьогодні захищати олігархів, корупцію та проросійську лукаву політику нинішнього Президента.
І все це відбувається за пасивної реакції української громади. Причому до зневіри і пасивності українську громаду привели масована промивка мізків олігархічним телебаченням, тривалі політичні скандали і тарифне здирництво та шантаж: проголосуєте за нас – дамо субсидії.
Сьогодні стомлена війною та політичними конфліктами, дезорієнтована олігархічною пропагандою українська громада є настільки апатичною, що переорієнтація на Росію для неї не виглядає вже якоюсь радикальною зміною.
Націонал-патріоти так само дезорієнтовані, бо вони помилково думають, що нинішня влада патріотична. Їм пообіцяли українізацію і потягли їх у Росію, а деякі з них радіють. Вони не розуміють, що українізація і повернення до Росії – речі несумісні.
Українська олігархія та українська корупція дуже добре поєднуються з російським імперіалізмом, але з цілісною самоврядною республіканською Україною вони несумісні.
Тож може ну її ту Європу, давайте повернемося в Росію, дрібні проблеми їй пробачимо, а на її злочини заплющимо очі?
А як бути з жертвами Майдану? Як бути з тими українцями, хто загинув на полі бою з російськими найманцями? Як бути з тисячами мирних жертв цієї війни? Як бути з окупованим Кримом та ТОТ ДЛО? Ми це все забудемо за низькі ціни на газ, за російські інтереси українських олігархів на чолі з нинішнім Президентом?
То чи варті ми тоді зватися українцями? Чи варті ми тоді тих жертв?
Переворот, що відбувається на наших очах, веде до розколу та руйнування України.
Перевороти проти волі громади наражаються завжди на контрперевороти. Тому або ми зміщуємо олігархічну владу шляхом виборної демократії, або її доведеться зміщувати шляхом прямої демократії.