А дарма – значення реформування цієї галузі є не менш важливим у контексті побудови цивілізованої держави та курсу на євроінтеграцію.
Справа в тому, що залишається менше 1,5 місяців до впровадження нової моделі ринку електроенергії. В 2017 році депутати ухвалили закон «Про ринок електричної енергії», де чітко прописана дата введення нового ринку електроенергії – 1 липня 2019 року. Профільний комітет Верховної Ради, Міністерство енергетики та вугільної промисловості, ключові енергокомпанії наполягають на вчасному, тобто запланованому, терміні введення ринку і вважають перенесення дати недоцільним.
Однак не все так ідеально та гладко. Чим ближче до цієї дати, тим частіше в ЗМІ можна побачити коментарі від різноманітних експертів, що реформа «не на часі». Наприклад, голова BRDO Олексій Гончарук лякає тим, що новий ринок електроенергії «може спровокувати неконтрольоване зростання ціни та фактично залишити споживачів без енергії». А директор інвестиційної консалтингової компанії IPU Renewable Energy Станіслав Масевич жахає, що старт нового ринку «принесе лише хаос і банкрутства компаній».
На противагу їм, спробуємо аргументовано довести, що, попри певні труднощі, реформу ринку електроенергії не можна відкладати.
По-перше, з зовнішньополітичної точки зору, це зобов’язання України в рамках угоди про асоціацію з ЄС, яка набула чинності в 2017 році. Зокрема, стаття 338 угоди передбачає «розвиток конкурентоспроможних, прозорих і недискримінаційних енергетичних ринків на основі правил та стандартів ЄС шляхом проведення регуляторних реформ». Україна наближається до того, щоб відділитися від спільної з Росією енергосистеми та синхронізуватися з Європою. У випадку нестачі електроенергії можна буде її компенсувати не завдяки Росії, яка шантажує і погрожує, а завдяки надійній Європейській мережі операторів систем передачі електроенергії.
Додам, що ми тричі брали на себе зобов’язання ввести реформу ринку електроенергії – з 1 січня 2015 року, з 1 липня 2017 року та з 1 липня 2019 року. Якщо ми й втретє провалимо введення реформи, довіра до України впаде, як кажуть, «нижче плінтуса».
По-друге, з економічної точки зору, це обумовлює створення конкурентного ринку електроенергії в Україні. Завдяки інтегрованим у закон нормам енергетичного законодавства ЄС, а саме Третього енергопакету ЄС, передбачається відокремлення компаній-постачальників електроенергії від тих, що займаються передачею електроенергії. На роздрібному ринку вже створена модель, яка стимулюватиме конкуренцію і появу нових гравців, призведе до лібералізації та демонополізації ринку електроенергії. До речі, в саме в такий спосіб Європа намагається зменшити контроль декількох гравців над значною частиною ринку.
По-третє, з фінансової точки зору, від своєчасного введення енергоринку залежить отримання Україною макрофінансової допомоги. Зокрема, в розмірі 500 млн євро від ЄС в 2019 році. Крім того, вимога введення нового ринку електроенергії була прописана в меморандумі МВФ від 2015 року і перенесена в новий меморандум від 2018 року. Тобто від неї залежить отримання кредитів у травні та жовтні 2019 року в розмірі близько $1,3 млрд кожний. Нарешті, 500 млн долл кредиту від Світового банку можна буде отримати лише після траншів МВФ. А всі ці кошти конче необхідні Україні в цей піковий рік виплати зовнішніх боргів.
По-четверте, з точки зору міжнародних відносин, введення нового ринку електроенергії знаходиться під пильним контролем Заходу. Дуже показовою вийшла нещодавня реакція міжнародної спільноти (представників ЄС, ЄБРР, USAID та інших організацій) – спільний лист із закликом якомога швидше скликати нараду Координаційного центру щодо забезпечення впровадження нового ринку електроенергії. Аналогічні стурбованості щодо гальмування висловлювали міжнародні бізнес-асоціації в Україні – Європейська бізнес асоціація та Міжнародна торгова палата. Тобто відтермінування дати введення ринку однозначно підірве довіру до України з боку міжнародних партнерів.
По-п’яте, рівень готовності до введення реформи дуже високий. Минулого тижня відбулося декілька заходів, присвячених реформі в електроенергетиці. Всі – керівники Мінпаливенерго та НКРЕКП, керівники операторів ринку електроенергетики, провідні фахівці галузі – стверджували, що готовність до введення ринку становить 95-98%. А за час, який залишився до 1 липня, є всі шанси встигнути бути готовими на 100%.
Отже, реформа ринку електроенергії вирішить декілька ключових для України питань – у зовнішній політиці, у макроекономічній стабілізації, у демонополізації, стане індикатором виконання міжнародних зобов’язань України і допоможе пом’якшити болюче питання виплати зовнішнього державного боргу. Будуть введені прозорі ринкові відносини в електроенергетиці. Реформа електроенергетики стане черговим кроком до розбудови транспарентної, конкурентної, ринкової економіки.